Оренда паю: оподаткування

Нарахована фізособі-орендодавцю орендна плата за оренду земельної частки (паю) включається, до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу згідно пп. 164.2.5 ПКУ. 

Орендарем паю, як правило, є фізособа-підприємець, фермерське господарство або юридична особа, і такий орендар є податковим агентом для фізособи-орендодавця відповідно до пп. 170.1.1 ПКУ. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не меншої за мінімальну суму орендного платежу, встановлену законодавством з питань оренди землі.

Указом №92 запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі, не меншому ніж 3% від визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю), та поступове збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Базою для визначення мінімального розміру орендної плати за земельну частку (пай) є нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Значення нормативної грошової оцінки земель щороку уточнюється на коефіцієнт індексації, який визначається відповідно до законодавства.

Тож, орендар має утримати ПДФО із доходу під час його нарахування/виплати у розмірі 18% (пп. 170.1.4 ПКУ) та військовий збір за ставкою 1,5% (п. 16-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ). Вказані податки утримуються з суми орендної плати та за її рахунок. Сплату податків та зборів проводять до бюджету не пізніше 30 календарних днів місяця, що настає за місяцем нарахування доходу (пп. 168.1.5 ПКУ). Орендар перераховує ПДФО до бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (земельної ділянки) (пп. 168.4.9 ПКУ), а ВЗ- за своїм місце¬знаходженням (реєстрації).

Тому розглядаючи ситуацію, для уникнення непорозумінь, в договорі сума оренди паю має бути вказана брутто, тобто в сумі до утримання ПДФО та ВЗ. Для орендодавців — фізичних осіб варто також включити до договору оренди інформацію про суму орендної плати, види та ставки утримуваних з неї платежів (у цьому випадку — ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5%), а також про суму-нетто орендної плати, яку буде виплачено орендодавцеві після утримання ПДФО та ВЗ. 

Тож потрібно уважно передивитися умови договору на виявлення суми-брутто. Якщо такої немає, то вказана сума в договорі є тією сумою, з якої потрібно утримати ПДФО та ВЗ. Сплачені ПДФО та ВЗ за рахунок орендаря підлягають поверненню орендодавцем. У разі неповернення сплачені орендарем за власний рахунок податки та збори, будуть для орендодавця ще одним додатковим благом та знову ж таки підлягатимуть оподаткуванню ПДФО за ставкою 18% та ВЗ – див. тут. 

Якщо ж орендодавець отримав дохід від надання в оренду земельного паю орендарю – фізичній особі, то він повинен самостійно прозвітувати про отримані доходи шляхом подання декларації про майновий стан і доходи та самостійно нараховувати та сплатити ПДФО та військовий збір.

Крім того, зважаючи на те, що в договорі вказано суму, а орендодавцеві надається 1 т. зернової продукції натуральний коефіцієнт (пп. 164.5 ПКУ) застосовувати не потрібно. Він застосовується лише у випадку, якщо договір передбачає натуральну форму оплати, оскільки це рахується як продаж продукції у рахунок зарахування зобов'язань з виплати орендної плати паю, а не виплата доходу в натуральній формі.