Оплата підприємством житла працівнику: оподаткування

Відповідно до ст. 9-1 КЗпП, підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за власні кошти можуть встановлювати додаткові трудові і соціально-побутові пільги для працівників, ніж ті, що встановлені законодавством.

Тобто до таких соціально-побутових пільг може відноситися і забезпечення працівників житлом за кошти роботодавця.

Забезпечення житлом працівників може визначається змістом колективного договору (ст. 13 КЗпП та ст. 7 Закону №3356).

Надавати житло в користування працівнику можна шляхом надання, наприклад, власного житла: квартири чи кімнати в гуртожитку, які обліковуються на балансі підприємства або надавати в користування орендоване житло у третіх осіб (його може винаймати саме підприємство або працівник, якому надалі такі витрати будуть відшкодовані).

Оподаткування ЄСВ

Згідно з абз. 1 п. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Крім того, абз. 6 пп. 2.3.4 Інструкції №5 передбачено, що виплати, зокрема, які мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків тощо) є виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, що відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Також, Переліком №1170, яким передбачено види виплат, що здійснюються за кошти роботодавця, та на які не нараховується ЄСВ, не передбачено витрат на оплату житла працівникам. 

Отже, на витрати, що понесені роботодавцем в зв’язку з оплатою орендованого житла працівнику, нараховується ЄСВ. Оскільки такі витрати включаються до фонду оплати праці, то вони належать до складу заробітної плати та відображаються у Додатку 1 об’єднаної звітності.

ПДФО та додаткове благо

Відповідно до пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ, дохід, отриманий працівником як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Таким чином, якщо роботодавець надає у користування працівнику орендоване житло, то навіть не зважаючи на те, що це передбачено трудовим договором, то вартість оренди рахуватиметься для працівника додатковим благом та оподатковуватиметься ПДФО за ставкою 18%. А оскільки дохід надається працівнику у негрошовій формі, то базою оподаткування ПДФО буде вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт 1,219512.

Військовий збір

Об’єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Отже, якщо із вартості надання житла працівнику утримується ПДФО, то потрібно утримувати і ВЗ у розмірі 1,5%, але при цьому не застосовується натуральний коефіцієнт.

У Додатку 4ДФ об’єднаної звітності такий дохід відображатиметься за ознакою "126".

Увага! Виняток! У випадку, якщо роботодавець надає працівникам у користування власне житло, що обліковується на балансі, і таке надання передбачене трудовим (колективним) договором — тоді ПДФО та ВЗ не буде. Також не буде і ЄСВ, оскільки житло надане працівникові безкоштовно. А порядок визначення розміру негрошового доходу Законом про ЄСВ не передбачений. Аналогічна думка зазначена у листі ДФСУ від 24.05.2017 р. №324/6/99-99-13-02-03-15/ІПК.

Строки сплати податків

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету протягом 3 банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Норми визначені п. 168.1 ПКУ.

Військовий збір сплачують у ті ж самі строки, що і ПДФО.

Строк сплати ЄСВ, в цьому випадку, здійснюватиметься під час кожної виплати (абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).