Чи потрібно сплачувати земельний податок платнику ЄП за договором суперфіцію?

Відповідно до пп. 4 пп. 297.1 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Пунктом 1 ст. 413 ЦКУ передбачено, що власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Своєю чергою, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (пп. 1 ст. 759 ЦКУ).

Тобто договір суперфіцію та договір оренди є доволі подібними, оскільки передбачають надання майна (в даному випадку земельної ділянки) у користування. Однак договір суперфіцію має певні особливості, що випливають, з мети отримання права користування такою ділянкою (для забудови).

При цьому конкретно щодо нових норм звільнення «єдинника» від сплати податку за землю при наданні її у користування за договором суперфіцію роз’яснень немає. 

І хоча у пп. 4 пп. 297.1 ПКУ чітко не зазначено серед виключень договір суперфіцію, та все ж таки вважаємо, що податківцями такий договір буде прирівнюватись до договору оренди, а отже, власник такої земельної ділянки (платник ЄП) має сплачувати за неї земельний податок.