Чи має підприємство, яке придбало будівлю, сплачувати земельний податок?

Запитання: Чи має підприємство, яке придбало одну з двох будівель за договором купівлі-продажу, у якому вказано, що будинок знаходиться на земельній ділянці (загальну площу якої вказано у кв. м та її кадастровий номер, але фактично будинок знаходиться на половині цієї земельної ділянки) сплачувати земельний податок, якщо земельна ділянка за договором довічного користування належить держструктурі (у підприємства будь-які документи на земельну ділянку відсутні)?

Відповідь: 

Про те, що придбання будівлі і перехід права власності на земельну ділянку під нею краще оформити окремими угодами -  читайте тут>> 

У ст. 120 (ч. 2 та 3) ЗКУ зазначено: якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на аналогічних умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Положеннями п. 287.6 ПКУ передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати держреєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Тож, якщо буде укладено договір оренди цієї земельної ділянки, плата буде визначатись за договором оренди.

Також звертаємо увагу, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.8 ПКУ). У даному випадку, якщо на одній земельній ділянці знаходяться два будинки, один з яких було придбано, можливе застосування цієї норми за аналогією. З цього випливає, що платити земельний податок слід лише з тієї площі ділянки, яка припадає на придбаний будинок.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. №1952-IV (далі – Закон №1952) державна реєстрація прав є обов’язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Держреєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону №1952, виникають з моменту такої реєстрації. Нагадаємо, що  відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону під «нерухомим майном» слід розуміти земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

ДПІ в м. Івано-Франківську під час «гарячої лінії» про сплату земельного податку повідомила, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати держреєстрації права власності на нерухоме майно.

Щодо застосування ставки земельного податку зазначимо, що вона визначається відповідно до п. 274.1 ПКУ: ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3% від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пп. 10.1.1 ПКУ податок на майно належить до місцевих податків, а відповідно до пп. 12.4.1 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить, зокрема, встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ – тобто в даному випадку ставка може бути до 3%.

Для впевненості у правильному оподаткуванні земельним податком в даному випадку радимо звернутися до податківців за наданням ІПК відповідно до ст. 52 ПКУ.

Отримана ІПК може звільнити платника від можливих санкцій під час перевірки та запобігти виникненню суперечностей між платником податку та перевіряючими. Згідно з п. 53.1 ПКУ не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків, який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована. Ці положення застосовуються до індивідуальної податкової консультації за умови, що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

Разом з цим платник податків, який діяв відповідно до податкової консультації, не звільняється від обов’язку сплати власне податкового зобов’язання, визначеного ПКУ.