Приватним підприємством згідно зі ст. 113 ГКУ визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГКУ та іншими законами. Виходячи з того, що на сьогодні відсутній спеціальний закон або норми, які регулюють порядок створення та діяльності приватних підприємств, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦКУ та ГКУ. Тож спробуємо дати відповідь відповідно до загальних норм законодавства.
При зменшенні розміру статутного капіталу учасники приватного підприємства (ПП) мають право на зворотне отримання лише фактично внесених ними до такого статутного капіталу внесків (аналогічна норма для ТОВ міститься у ч. 3 ст. 147 ЦКУ, але ми вважаємо, вона справедлива і для ПП).
Пункт 2 ст. 148 ЦКУ містить норму про те, що при виході учасника ТОВ йому виплачується частина вартості майна, яка пропорційна частці учасника у статутному фонді. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі, наприклад, запасами або основними засобами. На нашу думку, ці положення можна застосовувати і для приватного підприємства.
Прийняття рішення про зменшення статутного капіталу та повернення внесків учасників ПП (і про форму такого повернення також) належить до функцій загальних зборів учасників. При цьому, якщо статутом підприємства зазначено, наприклад, що повернення внесків має відбуватися лише грошовими коштами, то в разі, якщо засновники бажають отримати належні їм внески у негрошовій формі, треба внести зміни до статуту і щодо цього питання.
Далі слід звернути увагу на те, що в бухгалтерському обліку зменшення статутного капіталу відображається одночасно із визнанням кредиторської заборгованості перед учасниками щодо виплати їм належних їм часток.
Але як визначається вартість майна, яке має право отримати учасник? Відповідно до правової позиції, відображеної в постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 у справі №5011-73/9425-2012, будь-який учасник ТОВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Знову ж таки, на нашу думку, ці положення будуть дійсними і для учасників приватного підприємства.
Обов’язкова оцінка майна при виході учасника з підприємства передбачена у випадку, коли до зазначеного підприємства було внесено майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) (ст. 7 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. №2658-III). У випадку приватного підприємства це неможливо в принципі, тож обов’язкова оцінка майна ПП не вимагається законодавством.
Податок на прибуток. Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Податкові зобов'язання з податку на прибуток визначаються виходячи з бухгалтерського фінансового результату, відкоригованого на різниці, сформовані відповідно до положень ПКУ. Розділом III та іншими положеннями ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці у разі зменшення статутного капіталу у зв'язку із виходом засновника з приватного підприємства.
ПДВ. Згідно з пп. "а" п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ. Своєю чергою, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Основні засоби (в т.ч. нерухомість) для цілей оподаткування є товаром (пп. 14.1.244 ПКУ). Отже, операція з повернення засновнику внесків у вигляді запасів або основних засобів, у разі його виходу з складу засновників такої юридичної особи, є об'єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподатковуванню на загальних підставах за основною ставкою 20%.
Згідно з п. 188.1 ПКУ база оподаткування при виплаті частки покупними товарами не може бути нижчою від ціни придбання таких товарів, при виплаті готовою продукцією – база оподаткування не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
За операцією передання запасів або основних засобів засновнику слід скласти податкову накладну на дату такого передання. Якщо засновник – неплатник ПДВ, податкова накладна складається за правилами, викладеними у п. 12 Порядку заповнення податкової накладної - у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000". Податкова накладна реєструється в ЄРПН в термін, передбачений п. 201.10 ПКУ.
ПДФО та військовий збір. Якщо засновник – фізична особа, ця операція є для нього продажем корпоративних прав та оподатковується згідно з п. 170.2 ПКУ. Більш докладно про оподаткування цієї операції ми писали тут.