Строк позовної давності контракту з нерезидентом минув: як відобразити у бухобліку?

Відповідно до ст. 256  ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 

Згідно із ст. 257 ЦКУ загальний термін позовної давності становить три роки. 

При цьому, ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів  від 14 червня 1974 року,  для країн-учасниць, що є сторонами зовнішньоекономічного договору, якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції, термін позовної давності становить чотири роки. 

Відповідно до ст. 9 Конституції України дана Конвенція є частиною національного законодавства України. 

Отже, якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулося у формі закону, встановлені інші правила, ніж передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. 

При цьому строк позовної давності починається з моменту порушення умов такого договору. Отже, при розрахунку з нерезидентом підприємство повинно керуватись умовами договору та положеннями міжнародної конвенції.

Якщо підприємство уклало з нерезидентом новий договір і відповідно здійснює за ним оплату, то  підприємство повинно отримати  нові акти щодо виконаних послуг у встановлені законодавством строки (180 днів з дня оплати за такі послуги), оскільки оплата по за контрактом передбачає його постановку на валютний контроль.

Підпунктом «а» пп. 14.1.11 ПКУ визначено, що заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності - є безнадійною заборгованістю. Така заборгованість підлягає списанню з балансу. Щодо кредиторської заборгованості, то така вимога встановлена п. 5 П(С)БО 11 .  

Отже, після спливу строку позовної давності або підписання з контрагентом акту про списання такої заборгованості, сума такої заборгованості включається до складу доходу звітного періоду (п. 4, п. 11, п. 12 П(С)БО 11).

На суму отриманого доходу від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу кредитується  субрахунок 719 «Інші доходи від операційної діяльності». Кореспондують субрахунки доходів з субрахунком обліку заборгованості з постачальником (у нашому випадку субрахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»).

При цьому, зазначимо, що дохід повинен бути визнаний на дату спливу позовної давності!

Обліковується та списується валютна сума заборгованості, відповідно, у іноземній валюті та у її гривневому еквіваленті. При цьому слід враховувати, що заборгованість підприємства за отриманий товар в іноземній валюті є монетарною статтею. На дату проведення госпоперації (зокрема, при списанні заборгованості)  за такими статтями визначаються курсові різниці (п. 8 П(С)БО 21). Для визначення курсових різниць на дату списання заборгованості застосовується  курс НБУ  на початок дня дати проведення операції. Визначені курсові різниці відображаються у складі інших операційних доходів (субрахунок 744 «Дохід від операційної курсової різниці») або витрат (субрахунок 945 «Втрати від операційної курсової різниці»).

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінрезультату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінзвітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ не передбачено коригування фінрезультату до оподаткування на різниці на суму списання безнадійної кредиторської заборгованості.

Отже, якщо термін позовної давності за старим контрактом вже сплив – то підприємство, повинно було визнати дохід саме на його дату (якщо це не було здійснено, то це призводить до необхідності виправлення такої помилки). Якщо строк позовної давності ще не сплив – підприємство продовжує обліковувати таку заборгованість до моменту спливу терміну позовної давності або до підписання акту про списання такої заборгованості.