Коли роумінг є додатковим благом?

Роумінг — це послуга мобільного зв’язку, яка забезпечує можливість кінцевим користувачам послуг одного постачальника електронних комунікаційних послуг отримувати без подання будь-якої попередньої заяви або з такою послугу у зоні дії іншого постачальника електронних комунікаційних послуг як у межах України (національний роумінг), так і за її межами (п. 10 ст. 1 Закону №400).

Роумінг для особистих потреб

Використання працівником роумінгу для власних потреб є для нього додатковим благом, згідно з пп. «е» пп. 164.2.17 ПКУ, тобто вартість розмов у роумінгу оподатковуватиметься ПДФО з застосуванням натурального коефіцієнта та ВЗ але вже без застосування вказаного коефіцієнта. А також  і нарахувати ЄСВ на підставі пп. 2.3.4 Інструкції №5.

Про це, свого часу, зазначало ДФС у листі від 30.01.2018 р. №354/6/99-99-13-02-03-15/ІПК. Щоб уникнути додаткового блага, працівник може повернути сплачену суму підприємством оператору за роумінг в касу чи на поточний рахунок підприємства.

Роумінг для виробничих потреб

Вважаємо, що перебуваючи у відпустці працівник (в неробочий час) має право скористатися телефоном для вирішення виробничих проблем, особливо якщо специфіка його діяльності потребує зв'язку для контакту з партнерами та самим підприємством (працівниками). Тож такі витрати на телефонний зв'язок є не особистими витратами, а витратами підприємства та не є додатковим благом працівника.

Також податківці в ЗІР, категорія 103.02 зазначили, що коли з мобільних телефонів, облікованих на балансі працедавця, працівник веде виробничі розмови, вартість цих розмов (у т. ч. роумінгу) не розглядають як додаткове благо працівника.

Поруч з цим, на підприємстві мають бути правила користування мобільним зв’язком виключно в господарських цілях, затверджені керівником.

Чи є можливою виробнича мета під час відпустки?

Вважаємо, що так, адже йдеться про необхідність перебування працівника на зв'язку, можливого включення в роботу або навіть потенційного відкликання на роботу (в разі виникнення аварії, іншої серйозної позаштатної ситуації). Або якщо керівнику підприємства, що перебуває у відпустці, телефонує бізнес-партнер, приміром представник постачальника чи покупця, чи втрачає така розмова виробничий характер через перебування у відпустці? Ми переконані, що не втрачає.

На завершення наголосимо, що перебування на зв'язку й у неробочий час — сучасна вимога бізнесу (значна кількість посад у сфері бізнесу, як правило, є посадами з ненормованим робочим днем — керівники всіх рівнів, бухгалтери, економісти та інші, тобто майже весь офісний персонал, а також водії), тож оплата зв'язку в такий час не є додатковим благом, а є оплатою оператору зв'язку (а не працівнику) за можливість підприємства бути представленим у бізнес-середовищі, в т. ч. у неробочий час конкретного працівника. З огляду на таке послуги роумінгу не можуть автоматично свідчити про використання телефону з неслужбовою метою і так само автоматично бути підставою для стягнення з відповідних витрат ПДФО та ВЗ як з додаткового блага.

Проте, якщо ви обережний бухгалтер та не налаштовані доводити свою правоту при перевірці, то звісно, суму сплачену за користування роумінгом для вирішення виробничих питань працівником під час відпустки є для останнього додатковим благом. Компенсувати працівнику такі втрати можливо шляхом нарахування премії або матеріальної допомоги.