Чи є податкові ризики при укладенні договору на консультації з ФОП?

Якщо укладено реальний договір, без єдиного наміру використовувати його для цілей зменшення податкового навантаження, ризиків бути не повинно.

Заборони на укладення такого договору немає.

Детально це питання ми розглядали тут.

Щоб договір не був ризиковим, візьміть до уваги таке.

В предмет договору варто писати конкретні послуги. Наприклад, надати консультації з питань, поставлених замовником. Питання і відповіді можна навести як додаток до акта приймання-передачі послуг.

ФОП має надавати послуги з використанням власних ресурсів, наприклад, комп’ютера. Має самостійно організовувати свою роботу.

Періодично сторони підписують акт наданих послуг, в якому доречно скрупульозно розписувати всі надані послуги.

ФОП має надавати послуги й іншим особам, а не тільки ТОВ. Інакше може виникнути підозра, що ФОП використовується для мінімізації оподаткування ТОВ.

Буває, що податкова при перевірці не визнає витрати в розмірі отриманих консультаційних послуг і це стає причиною судових рішень (див, приміром, Постанову ВС від 12 лютого 2020 року у справі №813/3577/13-а).

В рішенні, що розглядається, податкова не визнавала у складі витрат підприємства консультаційні послуги. Тому що вони, на її погляд, недостатньо документально підтверджені. Хоча послуги надавалися на підставі договору, закривалися актами, під акти підкладалися специфікації з детальним описом наданих послуг. Поряд з цим судом встановлено, що зазначені послуги безпосередньо пов’язані з діяльністю підприємства.

Тобто, в суді доведено фактичне надання послуг і їх використання в діяльності підприємства. Суд зазначив, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд також зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

На підставі наведених аргументів суд став на сторону підприємства.