Обов’язковий періодичний медогляд – додаткове благо для працівника?

Коли періодичний медогляд обов’язковий? 

Відповідно до ст.169 КЗпП та ст. 17 Закону «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний за власний рахунок організовувати для працівників:

• попередній медичний огляд — під час прийняття на роботу;
• періодичні медичні огляди — у процесі трудової діяльності.

Порядок проведення таких оглядів затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я від 21.05.2007 №246. 

Медичні огляди обов’язкові для:

• працівників, зайнятих на важких роботах або роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці (ст. 169 КЗпП, ст. 17 Закон №2694, додаток 4 Порядку №246);
• особи, для яких передбачено професійний відбір (ст. 169 КЗпП, ст. 17 Закон №2694, наказ МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.1994 №263/121);
• особи віком до 21 року — щороку (ст. 169 КЗпП).

При цьому усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (див. ст. 191 КЗпП).

Перелік робіт, для яких проведення попереднього та періодичних медичних оглядів є обов’язковим, визначено у додатку 5 Порядку №246.

Відповідно до наведеної умови начальник з охорони праці оцінив умови праці працівників, визначив, чи є шкідливі фактори, та з урахуванням переліку робіт, наведеному у додатку 5 Порядку №246 ідентифікував працівників, для яких періодичний медичний огляд є обов’язковим, зокрема: для складальників верху взуття, комплектувальників, приймальників матеріалів, слюсарів-ремонтників та транспортувальників. Таке рішення є вмотивованим. Відповідно до п. 11 додатку 5 Порядку №246 якщо працівник виконує роботи на механічному обладнанні (токарних, фрезерних та ін. апарата, станках штампувальних пресах тощо), то періодичний медичний огляд є обов’язковим. 

Які податки потрібно сплатити?

ПДФО: Відповідно до пп.165.1.19 ПКУ не оподатковуються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Позиція податківців викладена в ІПК від 15.03.2019 р. №1067/6/99-99-13-02-03-15/ІПК - витрати на медогляд, який прямо не зазначений у пп. 165.1.19 ПКУ, є додатковим благом і підлягають оподаткуванню ПДФО»

Однак, не можемо погодитись з таким висновком. Тож аргументуємо:

1) Відповідно до пп. 14.1.47 ПКУ, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ).

Періодичний медогляд, проведений на виконання обов’язку роботодавця згідно з КЗпП та Законом №2694, безпосередньо пов'язаний з трудовими обов’язками, а отже не є додатковим благом у розумінні пп. 14.1.47 ПКУ.

2) Медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів, відділень, підрозділів та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію у встановленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою та/або реабілітаційною допомогою, але безпосередньо пов’язана з їх наданням (див. ст. 3 Закону «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 №2801-XII).

Отже, не можна стверджувати, що медичне обслуговування не передбачає медичний огляд працівника. Як і те, що визначення «в тому числі» пп.165.1.19 ПКУ обмежує, а не розширює саме поняття. 

3) Презумпція правомірності. У разі коли норма ПКУ чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПКУ, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (див. пп.56.21) .

Враховуючи зазначене, на думку консультанта, у працівників при оплаті за періодичні медичні огляди роботодавцем та за наявності підтвердних документів немає додаткового блага і відповідно бази оподаткування ПДФО та ВЗ (див. пп. 1.7 п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ).

ЄСВ не нараховується, оскільки витрати на медичний огляд не належать до фонду оплати праці (див. п. 3.30 Інструкції №5, пп. 10, 13 розд. ІІ Переліку №1170).

Висновки:

1. КЗпП, Законом №2694 та Порядком №246 визначає перелік категорій працівників для яких періодичний медичний огляд є обов’язковим. Тож якщо такі працівники є, то роботодавець зобов’язаний забезпечити проходження таких медоглядів. 

2. На думку консультанта, оплата обов’язкового періодичного медогляду роботодавцем не є додатковим благом, оскільки:

• прямо пов’язана з виконанням трудових обов’язків;
• входить до поняття медичного обслуговування;
• підпадає під презумпцію правомірності платника податків у разі спірного тлумачення.

При наявності підтвердних документів витрати роботодавця на обов’язковий медогляд не оподатковуються ПДФО та військовим збором і не є базою для нарахування ЄСВ.

Позиція податківців інша. Тож доцільно отримати ІПК.