Чи дисконтується заборгованість, якщо строк погашення не визначений?

Як варіант уникнення дисконтування тут ми говорили, що можна скористатися нормою абз. 2 ст. 1049 ЦКУ, відповідно до якої якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. У такому разі для цілей обліку така позика не може бути визнаною як довгостроковою, а отже, має обліковуватися як поточна заборгованість. Тоді як дисконтуванню підлягає довгострокова грошова заборгованість (про це ми говорили тут).

Зауважимо, що якщо заборгованість є поточною, то вона має обліковувати на рахунках класу 6.

На замітку!

Короткострокову позику слід відображати на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Застосовувати цей субраху­нок рекомендує і Мінфін (див. лист Мінфіну від 29.12.2008 р. №31-34000-20-16/45983).

Довгострокову позику слід обліковувати на рахунку 55 «Інші довгострокові зобов’язання» або субрахунку 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»/субрахунку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Звичайно ж не виключаємо, що податківці захочуть бачити дисконтування заборгованості, за якою строк погашення не визначений, якщо пройшов перший календарний рік користування позикою й вона так й не повернена. Можливо як із пролонгацією вони будуть говорити про завалювання довгострокової заборгованості під поточну, аргументуючи статею 4 Закону про бухоблік щодо принципу бухобліку – превалювання сутності над формою. Свою правоту доведеться скоріш за все відстоювати у суді.

Судова практика лише складається, а тому однозначно говорити про позицію суду не можна. Втім, консультанту відомі такі судові рішення:

1) Постанова Шостого апеляційного адмінсуду у справі №826/9136/17:

«Як зазначено у пунктах 8.4 Договору №32/814 від 17.06.2016 та Договору №34/869 від 21.06.2016 передбачено, що ТОВ «Титан України», тобто Позикодавець, має право направити письмову вимогу до позивача, тобто Позичальника, з зазначенням умов дострокового належного виконання зобов'язання у порядку та в розмірі згідно з п.1.1. та п.3.4. цих Договорів, зі строком виконання не менше 30-днів від дати отримання Позичальником письмового звернення від Позикодавця.

Вказане свідчить про можливість Позикодавця у будь-який момент направити вимогу про повернення позики, а Позичальник (Позивач) зобов'язаний був її виконати.

Враховуючи умови облікової політики позивача, умови договорів про надання поворотної фінансової допомоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не зобов'язаний здійснювати дисконтування позики до закінчення першого календарного року користування позикою».

Та невідомо, щоб суд сказав після закінчення першого календарного року користування позикою, адже цей період не перевірявся фіскалами. Втім, позиція суду насторожує.

2) Рішення Окружного адмінсуду у справі 640/10170/19:

«В подальшому, векселедавцем (позивачем) з ініціативи векселедержателя були внесенні зміни до текстів векселів, а саме: у місці «строк платежу» зроблено новий надпис «За пред`явленням», про що складено та підписано двосторонні акти від 26.09.2016.

В тексті своєї позовної заяви позивач зазначає, що кредиторська заборгованість за вказаними вище простими векселями була визнана ТОВ «Проматом» поточними зобов`язаннями відповідно до П(С)БО 11  з наступних мотивів:  у відповідності до ст.ст 34, 77 Уніфікованого закону прості векселі мали бути пред`явлені до оплати протягом року з дня їх виписки, а тому відповідно грошові зобов`язання за такими векселями вважаються короткостроковими; за такими векселями не передбачалося нарахування відсотків.

Поряд з цим, позивач пояснив, що прості векселі на суму 44 999 313,15 грн помилково обліковувалися Товариством на бухгалтерському рахунку 511 «Довгострокові векселі видані» замість рахунку 621 «Короткострокові векселі видані».  

Як видно з тексту акта перевірки, контролюючий орган кваліфікував наявну кредиторську заборгованість за векселями як «довгострокові зобов`язання» та здійснив дисконтування такої заборгованості, шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання  із застосуванням П(С)БО 13, 12 «Фінансові інвестиції» і 28 «Зменшення корисності активів».

З наведеною в акті перевірки позицією контролюючого органу суд не погоджується у зв'язку з наступним: «З контексту наведених положень П(С)БО 11 можна дійти висновку, що зобов`язання, які виникли за простими векселями позивача, виписаними 21.10.2015 р. на погашення заборгованості по оплаті товару за договором купівлі-продажу цінних паперів, за своєю суттю відносяться до поточних зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов`язання за векселями відображалися позивачем помилково на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює суті самих векселів та зобов`язань, що за ними виникли».