Витрати за договором добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора

Одним з поширених договорів у сфері перевезення є договір транспортного експедирування. Суть цього договору полягає у тому, що одна особа, яка потребує перевезення вантажу (клієнт), передає повноваження щодо організації відправлення, перевезення, одержання вантажу іншій особі (експедитору). Законодавством дуже вузько врегульовано питання відповідальності експедитора в транспортно-експедиторській діяльності. Відповідальність експедитора можна розглядати у двох площинах правовідносин, які виникають при здійсненні ним транспортно-експедиторської діяльності: клієнт – експедитор, експедитор – перевізник. Це пов’язано з природою експедиторської діяльності, яка стосується виконання або організації виконання перевезення. Відносини, які виникають між експедитором та перевізником стосуються лише доставки перевізником довіреного йому вантажу до пункту призначення. Відповідальність у такому випадку експедитор несе як вантажовідправник, і вона визначається договором на перевезення вантажу або відповідними нормами законодавства, які регулюють відносини, що виникають при перевезенні вантажів. Відносини між клієнтом та експедитором мають агентський характер і регулюються окремо.

У ст. 934 ЦКУ передбачено, що за порушення обов'язків, за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 ЦКУ. Проаналізувавши вищенаведену норму, можна зробити висновок, що відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування базується на загальних принципах відповідальності за порушення цивільно-правових зобов’язань. Зокрема, у разі порушення умов договору експедитором, клієнт може вимагати розірвання договору, зміни умов зобов'язання, відшкодування збитків. При цьому розмір збитків, залежно від умов договору, відшкодовуються у розмірі оголошеної або дійсної вартості вантажу. Дійсна вартість вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі, чи рахунку продавця. За її відсутності вартість визначається за середньою ціною на аналогічний товар. Клієнт вправі вимагати від експедитора сплатити неустойку, незалежно від відшкодування збитків, якщо це передбачено договором.

Найчастіше експедитор не може обійтися без послуг інших осіб, зокрема, послуг доставки вантажу з місця призначення до місця відправлення. Експедитори досить часто укладають договори з відповідними транспортними організаціями та передають їм виконання усіх або частини своїх обов'язків за договором транспортного експедирування. При цьому відповідальним перед клієнтом за своєчасне та належне транспортування вантажу лишається експедитор, який має право в порядку регресу відшкодувати збитки, заподіяні невиконанням чи неналежним виконанням обов'язків іншою особою, а також застосувати інші засоби відповідальності, що передбачені договором між експедитором та перевізником або цивільним законодавством.

Щоб застрахувати себе від цього, існують договори страхування відповідальності транспортного експедитора. Об’єктом страхування таких договорів є фінансова відповідальність  експедитора перед замовником перевезення та третіми особами за збитки, завдані неналежним виконанням договірних умов. Страхова компанія компенсує збитки третіх осіб, яких їм було завдано перевізником, в результаті таких подій:

• повна втрата або псування частини вантажу під час перевезення;
• несвоєчасна доставка вантажу;
• збитки, нанесені вантажем майну або здоров’ю третіх осіб (в разі перевезення небезпечних вантажів) тощо.

Оскільки укладання такого договору безпосередньо  пов'язано  з діяльністю експедитора, сплату страховій компанії згідно з договором добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, на нашу думку, можна повністю віднести до витрат експедитора.