Несвоєчасна оплата за використання логотипу

Запитання: 

Підприємство користується логотипом материнської компанії з 2013 р. Логотип вказано на будівлі, первинних документах тощо. Чи повинно воно платити за це? Якщо так, як відобразити таку операцію в БО і ПО, якщо материнська компанія хоче виставити рахунок за користування логотипом за всі роки починаючи із 2013 р.? Чи можна відобразити витрати в поточному році за попередні роки? Чи потрібно утримувати податок з доходу нерезидента при виплаті цього доходу?

Відповідь:

Логотип - об’єкт інтелектуальної власності

Згідно з ст. 492 ЦКУ торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Тож по суті торговельна марка, торговий знак, логотип – це позначення, за яким товари й послуги одних осіб відрізняються від інших.

Торгівельні марки (логотипи) є об’єктами інтелектуальної власності (ст. 420 ЦКУ). Порядок реєстрації і використання знаків для товарів і послуг в Україні регулює Закон №3689. Право на знак (логотип) виникає лише у разі здійснення держреєстрації створеного знаку або документального оформлення права користування вже зареєстрованим знаком (на підставі ліцензійного договору). 

Таким чином, знак (логотип) можна використовувати на праві власності або праві користування.

Під використанням торговельного знаку (логотипу) згідно з п. 4 ст. 16 Закону №3689 слід розуміти:

• нанесення його на будь-який  товар,   для   якого   знак зареєстровано,  упаковку, у якій міститься такий товар,  вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет,  зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування  для  продажу,  пропонування  його  для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); 
• застосування його  під  час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; 
• застосування його в діловій документації чи в  рекламі  та  в мережі  Інтернет.

Таким чином, зазначення логотипу материнської компанії у вивісці, у первинних документах тощо є використанням об’єкта інтелектуальної власності іншої особи для ведення своєю діяльності.

Ліцензійний договір

Цивільний кодекс України визначає, що згідно з ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на право використання об'єкта інтелектуальної власності (ліцензію) на визначених договором і законом умовах.

Укладення ліцензійного договору важливе та необхідне як для того, хто створив об'єкт інтелектуальної власності, так і для користувача, оскільки в ньому прописуються найважливіші моменти та юридичні нюанси використання ліцензії. Із основних умов прописуються такі:

• вид ліцензії;
• конкретні права та способи використання об'єкта;
• територія дії;
• порядок і розмір плати за користування ліцензією;
• а також інші необхідні умови.

Роялті є найпоширенішим видом ліцензійної плати. Та для того, щоб визначити, чи плата за користування об'єкта інтелектуальної власності належить до роялті потрібно детально проаналізувати умови ліцензійного договору та документи, які підтверджують права інтелектуальної власності ліцензіара. Про це вказують й самі податківці у листі від 01.04.2016 р. №7959/10/26-15-12-05-11, щоправда у ситуації, коли надано субліцензію. Втім вважаємо, що це роз’яснення варто застосовувати й до звичайної ліцензії.

Тож має бути в першу чергу укладений ліцензійний договір, який підтвердить правомірність користування торговою маркою (логотипом) материнської компанії для ведення діяльності, а від так правомірність перерахування плати за таке користування.

Період визнання витрат

Детально про бухоблік та податковий облік роялті, а також утримання податку на репатріацію та можливість уникнення подвійного оподаткування ми детально описували тут>> 

Що стосується дати визнання витрат за сплаченими у цьому звітному періоді роялті за користування логотипу ще з 2013 року, то вважаємо, що такі витрати мають місце в повній мірі у звітному періоді сплати.

Адже наразі відбулися зміни в облікових оцінках. Облікова оцінка  -  попередня  оцінка,  яка  використовується підприємством  з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами (п. 3 П(С)БО 6). 

Облікова  оцінка  може  переглядатися,   якщо   змінюються обставини,  на  яких базувалася ця оцінка,  або отримана додаткова інформація. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж статті  звіту  про  фінансові   результати,   яка   раніше застосовувалася для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді,  у якому відбулася  зміна,  а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди (п. 6-8 П(С)БО 6).

Відповідно до п. 5 та п. 8 П(С)БО 8 майнові авторські права, витрати на користування якими визнаються роялті, не можуть вважатися нематеріальним активом, а тому роялті включається до витрат періоду, протягом якого їх понесено (тобто нараховано).

Отже, амортизувати суму роялті не потрібно, навіть якщо воно було сплачено одним платежем за період більше року.

Роялті за користування відповідними правами, використане для адміністративних потреб, відображається у складі адміністративних витрат (рахунок 92), для витрат на збут – на рахунку 93 тощо.