Працівник оплатив послуги зв’язку власними коштами: які наслідки?

Незважаючи на те, що термін, встановлений пп. «б» пп. 170.9.2 ПКУ (до закінчення 5-го банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт), порушено, однак це ще не означає, що працівник після збігу цього терміну взагалі не має права подати до бухгалтерії авансовий звіт.

До авансового звіту потрібно буде додати оригінали підтверджуючих документів (рахунок компанії та документ про оплату, наприклад, чек платіжного терміналу).

За такого розвитку подій, на підставі авансового звіту бухгалтер зможе:

• закрити заборгованість перед компанією;
• суму за рахунком включити до адмінвитрат; суму ПДВ за податковою накладною, а також нарахувати ПДФО на суму авансового звіту, наданого з порушенням встановленого терміну.

ДФС в ІПК від 10.05.2018 р. №2081/6/99-99-13-02-03-15/ІПК повідомляє, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ПКУ.

Виходячи з цього, якщо фізособою (працівником) придбання товарів (у ситуації, що розглядається, послуг) для потреб юрособи здійснено за рахунок власних коштів, тобто юрособою (працедавцем) попередньо не видавалися кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізсобі за реалізовані (продані) товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах.

ПДФО та військовий збір утримуються за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми ПДФО та ВЗ.

Докладніше про це читайте тут>>

Також ця тема має продовження – тут>>

Зауважимо, що позиції спеціалістів з даного питання є різними, адже у випадку, коли працівник оплачує товари, роботи чи послуги, які справді отримує роботодавець, та подає звіт про понесені витрати і підтверджує їх документально, незрозуміло, про який дохід працівника в такому випадку йдеться. Тож у підприємства є вибір – або зважати на фіскальну позицію податківців, або відстоювати протилежну точку зору про те, що ПДФО та віськовий збір в даному випадку не сплачуються.

За відсутності підтверджуючих документів (рахунку телефонної компанії та документу про оплату, наприклад, чеку платіжного терміналу) необхідно скласти з телефонною компанією акт звірки зобов’язань. 

Нагадаємо, що відповідно до п. 7 розд. III Порядку №879, інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у звірці документів та записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум, відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом інвентаризації.

При інвентаризації всім дебіторам підприємства кредитори повинні передати виписки з аналітичних рахунків про їх заборгованість, які надаються інвентаризаційній комісії (робочій інвентаризаційній комісії) для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення.

У разі, якщо телефонна компанія підтвердить відсутність перед ним заборгованості на суму яку сплатив працівник, то підприємство зобов’язане відобразити цю суму у складі доходу.

Згідно з п. 5 П(С)БО 11 зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду: Дт 631 Кт 717.

Право на податковий кредит з ПДВ

Відповідно до пп «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, а фактичне місцезнаходження нерухомого майна для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном (пп. 186.2.2 ПКУ).

У п. 198.2 ПКУ зазначено, що датою віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

• дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
• дата отримання платником податку товарів/послуг.

При цьому нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження госпдіяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 5 п. 198.3 ПКУ).

ДФС у ІПК від 23.07.2018 р. №3239/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомляє, якщо при придбанні товаро-матеріальних цінностей чи послуг сформовано податковий кредит на підставі отриманої податкової накладної, то у податковому періоді, в якому відбулося списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, покупцю необхідно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, визначеними п. 198.5 ПКУ. Аналогічно слід діяти і у випадку списання кредиторської заборгованості до спливу строку позовної давності.