Підприємство орендує приміщення поза юрадресою: чи ставати на неосновне місце обліку?

Згідно із п. 63.3 ПКУ, з метою проведення податкового контролю:

• платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку);
• платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків (далі – Порядок №1588).

Пункт 7.1 Порядку №1588 говорить: якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

За п. 7.2 Порядку №1588, одним із шляхів взяття платника податків на облік за неосновним місцем обліку є повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку №1588), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об’єкта оподаткування. 

Отже, якщо оренда приміщення в іншому районі міста призводить до сплати податків, або таке приміщення використовується платником податків у власній діяльності, що випливає на сплату ним податків навіть за основним місцем обліку, він зобов’язаний повідомляти податківців за основним місцем обліку про наявність такого об’єкту, пов’язаного з оподаткуванням, шляхом подання форми №20-ОПП. 

А ось проставляти позначку у графі 11 форми №20-ОПП треба, на нашу думку, лише у випадках, зазначених у п. 7.1 ПКУ. Тобто, якщо наявність майна поза основним місцем обліку призводить до обов’язків  щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці, де знаходиться таке майно.

З оренду приміщення платник податку сплачує орендну плату. Але така орендна плата не потребує подання ним окремої декларації. Навіть, якщо орендодавцем є фізособа, що не має статусу самозайнятої особи, то ПДФО та ВЗ, що утримуються з такої орендної плати, сплачуються за місцезнаходженням орендаря і зазначаються лише в формі №1ДФ за місцем його податкової адреси (основним місцем обліку). Таке роз’яснення надавала ДФСУ у листі від 10.05.2016 №10301/6/99-95-42-02-16. Отже, якщо це всі податки, які сплачує  орендодавець, то позначку у графі 11 форми №20-ОПП ставити немає потреби.

А ось якщо за адресою орендованого приміщення працюють працівники орендаря, ситуація інша. ДФСУ наполягає:  ПДФО підлягає сплаті до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) власних або орендованих приміщень (будівель) в різних регіонах України, у яких працюють наймані працівники такого суб’єкта господарювання, незважаючи на відсутність у такого суб’єкта господарювання відокремлених структурних підрозділів. Отже, в такому випадку, оскільки ПДФО сплачуватиметься орендарем за неосновним місцем обліку, йому треба стати у відповідному контролюючому органі на облік. Одним із шляхів для цього, як і зазначалося, це проставляння позначки у графі 11 форми №20-ОПП при повідомленні податківців про оренду такого приміщення.