РРО при здійсненні пасажирських перевезень через автовокзали

Предметом агентського договору є зобов’язання однієї сторони надати послуги іншій стороні в укладанні угоди чи сприянні їх укладання (або надання фактичних послуг) від імені такого суб’єкта та за його рахунок (ст. 297 ГКУ). Саме тому надавачем послуг виступає саме перевізник, а автовокзали здійснюють лише реалізацію транспортних квитків від імені такого перевізника.

Порядок реалізації проїзних квитків затверджено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (Постанова КМУ від 18.02.1997 р. №176). Квитком на проїзд є документ установленої форми, який підтверджує укладення договору перевезення. Пунктом 115 вищезгаданих правил визначено, що перевізником відповідно до укладених договорі здійснюється продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків або самостійно. Тож реалізовані квитки (навіть через автовокзали) засвідчують договірні відносини щодо послуг перевезення між самим перевізником і клієнтом, який їх отримує (пасажиром).

Використання РРО регулюється Законом про РРО. Відповідно до ст. 9 Закону про РРО, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються у випадку продажу проїзних і перевізних документів, в тому числі і автомобільним транспортом, що оформлені видачею талонів, квитанцій або квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю на них. 

Не потрібен РРО і для передачі готівкової виручки агентом перевізнику. Адже, згідно із п. 1 ст. 3 Закону про РРО, проводити за допомогою РРО потрібно саме розрахункові операції. А за ст. 1 Закону про РРО, розрахункова  операція – це приймання  від  покупця  готівкових коштів,  платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації   товарів   (послуг),   видача   готівкових  коштів  за повернутий  покупцем  товар   (ненадану   послугу),   а   у   разі застосування    банківської    платіжної   картки   -   оформлення відповідного розрахункового документу щодо оплати в  безготівковій формі товару  (послуги)  банком  покупця  або,  у разі повернення товару (відмови від послуги),  оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. 

Отже, враховуючи вищенаведене можна зробити висновок, що при отримані готівкових коштів від агента за реалізовані транспортні квитки необхідність використання РРО відсутня.

Але, оскільки і агент, і перевізник є юрособами, на них поширюються вимоги щодо оформлення руху готівки, встановлені Положенням №637. Зокрема, отриману від пасажирів готівку, агенти мають спочатку оприбуткувати в касі, а потім можуть видати її за видатковим касовим ордером представнику перевізника. Після отримання цих коштів, водій має здати їх до каси перевізника, який теж має оприбуткувати ці кошти в касі.

Зверніть увагу на те, що у випадку, коли РРО не застосовується, оприбуткуванням готівкових коштів є здійснення  обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (п. 2.6 Положення №637).

І ще, варто звернути увагу, що на розмір готівкових розрахунків накладено обмеження Постановою НБУ №210. Гранична сума розрахунків готівкою протягом однієї доби становить 10 000 грн при розрахунку між юрособами. Оскільки водій є представником юрособи-перевізника і діє за її розпорядженням, застосовуватиметься саме така сума обмеження.  А за її порушення передбачена відповідальність. Як роз’яснює  НБУ, відповідно до ст. 163-15 КУпАП перевищення граничних сум розрахунків готівкою тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юрособи.

Що б уникнути обмежень у частині граничних лімітів розрахунку готівкою, суми таких коштів від агентів (автовокзалів) можуть зараховуватись на рахунок перевізника через установи банків у безготівковій формі. В такому випадку обмеження у сумі готівкових розрахунків застосовуватись не будуть.