Хоча ПКУ відносить до лізингодавців також фізосіб, спеціальним нормативним документом є Закон про фінлізинг, у ст. 4 якого сказано, що лізингодавцем може бути лише юридична особа. Щодо лізингоодержувача заборони немає — ним може бути фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу.
Договір фінансового лізингу має бути укладений у письмовій формі.
Істотні умови договору фінлізингу передбачено у ч. 2 ст. 6 Закону про фінлізинг, це:
1) предмет лізингу;
2) строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
3) розмір лізингових платежів;
4) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону про фінлізинг сказано: «Предметом договору лізингу <...> може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів». Відповідно до ст. 12 Закону, предмет лізингу підлягає реєстрації у випадках та в порядку, передбачених законом, — це стосується нерухомості, транспортних засобів.
Наголосимо: відповідно до ч. 2 ст. 3 зазначеного закону, предметом лізингу не можуть бути земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). З метою оподаткування лізинг (оренда) вважається фінансовим (відповідно до пп. 14.1.97 ПКУ), якщо метою придбання є використання такого майна у госпдіяльності лізингоодержувача з нарахуванням амортизації.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись