Права лізингодавця на підставі договору фінлізингу

Лізингодавець, зокрема, має право здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом фінансового лізингу та його утримання. Своєю чергою, лізингоодержувач зобов'язаний надавати лізингодавцеві доступ до предмета фінансового лізингу й забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання (п. 4 ч. 2 ст. 11 Закону про фінансовий лізинг).

Окремо слід звернути увагу на право лізингодавця стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону про фінансовий лізинг).

Однак таке право не узгоджується з ч. 2 ст. 1071 ЦКУ, якою встановлено, що «грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом». Інших випадків списання коштів клієнта без його розпорядження, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса, ЦКУ не передбачає. У цій ситуації, на нашу думку, все ж таки переважатимуть положення Закону про фінансовий лізинг щодо безспірного стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 цього закону, «закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону». Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

У разі 30-денного прострочення лізингового платежу (частково або у повному обсязі) лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмета фінансового лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 7 Закону про фінансовий лізинг). Отже, лізингоодержувачу слід пильніше слідкувати за дотриманням узгоджених в договорі строків сплати лізингових платежів.

Лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування заподіяних йому (лізингодавцю) збитків відповідно до закону та договору (п. 6 ч. 1 ст. 10 Закону про фінансовий лізинг). При цьому слід враховувати, що до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування лізингоодержувачу, застосовується позовна давність один рік (ч. 1 ст. 786 ЦКУ).

На підставі ч. 2 ст. 806 та ст. 783 ЦКУ лізингодавець має право вимагати розірвання договору, якщо:

1) лізингоодержувач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

2) лізингоодержувач без дозволу лізингодавця передав річ у користування іншій особі;

3) лізингоодержувач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

4) лізингоодержувач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на лізингоодержувача.