Неповний робочий день: донарахування ЄСВ при звільненні

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, та сума винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати (ст. 3-1 Закону про оплату праці).

У випадку, якщо працівник за основним місцем роботи працює неповний робочий день або неповний робочий тиждень, то оплата оплата праці провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку, тобто роботодавець має право нарахувати працівникові, який працює неповний робочий день, заробітну плату нижчу за мінімальну, але за умови що сума нарахованої заробітної плати має бути не менша ніж частина від мінімальної заробітної плати, що припадає на фактично відпрацьований час.

При цьому роботодавець розраховує суму ЄСВ як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ незалежно від того, що працівник працював неповний робочий день. Тобто простіше кажучи, роботодавець проводить донараховання ЄСВ до мінімального розміру.

Отже, розглядаючи ситуацію, коли працівник за основним місцем роботи, який працював неповний робочий день, звільняється, і йому у день звільнення нараховуються зарплата за відпрацьовану кількість днів у місяці звільнення та компенсація за невикористану щорічну відпустку, де загальна сума в остаточному підсумку складає більше МЗП, то проводити донарахування до мінімального розміру більше не потрібно, оскільки умова, щодо працівника за основним місцем роботи, визначена п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ, – виконана.