Відображаємо неповну зайнятість у штатному розписі

Законодавством не передбачено єдиних стандартів штатного розпису, тому він може мати довільну форму (окрім бюджетних установ та організацій, які складають документ за формою відповідно до Наказу Мінфіну від 28.01.2002 р. №57).

Одним із законодавчих документів, в якому згадується штатний розпис є Господарський кодекс України. Зокрема ч. 3 ст. 64 ГКУ передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Тобто підприємства та інші суб’єкти господарювання недержавної форми власності, та ті, у яких наявність штатного розпису не врегульовано чинним законодавством, вправі самостійно вирішувати питання щодо того, які посади займатимуть майбутні працівники, скільки необхідно працівників і яким буде розмір їхньої заробітної плати.

Держпраці зауважує, що з 01.01.2017 р., відповідно до Закону «Про державний бюджет на 2017 рік» та ст. 96 КЗпП, визначено, що мінімальна тарифна ставка (посадовий оклад) встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Тому при проведенні перевірок слід звертати увагу на дотримання суб’єктами господарювання цієї норми.

Мінпраці у своєму листі від 27.06.2007 р. №162/06/187-07 зазначає, що всі підприємства в Україні зобов’язані мати штатний розпис, оформлений відповідним чином.

Отже, зазначений документ є обов’язковим, навіть якщо на підприємстві працює одна людина, наприклад керівник.

Щодо відображення в штатному розписі неповної зайнятості. Вважаємо, що у штатному розписі слід зазначати цілу штатну одиницю та оклад. А вже в наказі про прийняття працівника зазначити інформацію про неповну зайнятість, та відповідно оплату праці.

Так, часто пишуть про зазначення в штатному розписі 0,5 ставки, 0,75 ставки та ін., але у чинному законодавстві такого не передбачено, а йдеться лише про неповну зайнятість та оплату пропорційно до відпрацьованого часу.

Отже, відповідно у штатному розписі рекомендуємо зазначати цілу одиницю та оклад, відповідно до повної зайнятості, а у наказі про прийняття  вказувати, що працівник працює неповний робочий час (неповний робочий день, неповний робочий тиждень чи неповний робочий день з неповним робочим тижнем) та його заробітну плату відповідно до зайнятості.

В Табелі обліку робочого часу зазначають фактично відпрацьовані таким працівнком години.