Матвідповідальність працівника, що працює неповний робочий день за сумісництвом

Так, трудове законодавство не містить заборон укладення договору про повну матеріальну відповідальність із сумісником або особою, що працює на умовах неповного робочого часу. Але в таких ситуаціях слід звертати особливу увагу на низку умов, що є важливими для всіх випадків матеріальної відповідальності.

Згідно зі ст. 135-1 КЗпП, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, за переліком посад і робіт, що передбачений на сьогодні постановою Держкомпраці СРСР та ВЦРПС від 28.12.77 р. №447/24.

Найголовніші законодавчі гарантії на випадок покладення на працівника відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, встановлені ст. 130 КЗпП. Згідно з її правилами, працівник несе відповідальність за шкоду лише за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) самого працівника.

Поряд із цим, відповідно до ст. 131 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Пленум Верховного суду України в п. 3 Постанови від 29.12.92 р. №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначав, що при розгляді справ про стягнення з працівників шкоди судам належить з'ясовувати, зокрема: якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в яких конкретно обставинах заподіяно шкоду; чи були створені умови, які б забезпечували схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними. У постанові зазначається: встановивши при розгляді справи, що шкода заподіяна не лише з вини працівника, до якого пред'явлено позов, а й з вини службових осіб підприємства, установи, організації, суд має обговорити питання про притягнення їх до участі у справі як співвідповідачів.

Із наведених положень чинного законодавства, якщо його застосувати до порушеного запитання, випливає, що адміністрація підприємства повинна створити такі умови, за яких доступ сторонніх осіб до складу буде унеможливлений, і цей доступ матиме лише комірник, що працює неповний робочий день на умовах сумісництва.

Якщо до складу мають доступ декілька працівників, встановлюється колективна (бригадна) матеріальна відповідальність (ст. 135-2 КЗпП, Перелік, затверджений наказом Мінпраці від 12.05.96 р. №43) або проводиться інвентаризація при зміні матеріально відповідальних осіб, наприклад щотижня чи в інший термін, коли особа-сумісник змінюється своїм колегою-змінником (п. 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02.09.2014 р. №879).

У разі якщо підприємство не створило умов, за яких до складу має доступ лише комірник-сумісник, воно не зможе стягнути з нього шкоду при виявленні в такому складі нестачі навіть у разі укладення з ним договору про повну матеріальну відповідальність. Звичайно, комірник не нестиме матеріальної відповідальності і в разі, якщо шкода завдана не з його вини, а настала внаслідок розкрадання з боку сторонніх осіб (наприклад, крадіжка зі складу).