Зарплата натурою до 30% у 2026 році: обмеження Закону про оплату праці, ПДВ-ризики за ПКУ та алгоритм дій (аудіоверсія)

Чинне законодавство України, зокрема ст. 23 Закону України «Про оплату праці», встановлює безумовний пріоритет грошової форми розрахунків із найманим персоналом. Проте, як виняток, роботодавці мають право компенсувати частину заробітку в негрошовому еквіваленті (натурою). Щоб легально впровадити такий механізм у 2026 році та уникнути штрафних санкцій, необхідно дотримуватися низки суворих критеріїв та враховувати специфіку податкового обліку.

Основні правові обмеження щодо натуральних виплат

Граничний обсяг

У негрошовій формі дозволяється видавати виключно частину доходу, яка не перевищує 30% від загальної суми нарахованої за місяць заробітної плати.

Ціноутворення

Вартість товарів чи продукції, що передається персоналу в рахунок оплати праці, не може перевищувати їхню собівартість. Цей показник розраховується за внутрішніми правилами бухгалтерського обліку підприємства.

Галузева специфіка

Згідно з роз'ясненнями профільних відомств (листи Мінпраці від 24.09.2007 №675/13/84-07 та від 21.12.2001 №18-1249), така практика є традиційною та найбільш прийнятною для аграрного, лісового та рибного секторів. Водночас промислові підприємства також можуть застосовувати цей інструмент як вимушений антикризовий захід для запобігання виникненню заборгованості із зарплати.

Заборонені товари

Категорично заборонено видавати зарплату товарами зі спеціального урядового переліку – Переліку товарів, не дозволених для виплати зарплати натурою, затвердженою Постановою КМУ від 03.04.1993 №244. До них належать підакцизна продукція (алкоголь, тютюн), нафтопродукти, медикаменти, будівельні матеріали, зброя, непродовольчі товари народного споживання тощо.

Алгоритм документального оформлення

Для легалізації процесу роботодавець зобов'язаний закріпити можливість та умови натуроплати в колективному договорі. Якщо такий договір відсутній, питання погоджується з профспілкою чи іншим уповноваженим представником трудового колективу (ст. 15 Закону про оплату праці). Крім того, необхідно отримати письмові заяви від працівників про їхню згоду на таку форму розрахунку. Безпосередня видача оформлюється відповідним наказом керівника та розрахунковими відомостями на видачу матеріальних цінностей.

Податкові наслідки та ризики

Зарплатні податки (ПДФО, ВЗ, ЄСВ)

Натуральна виплата жодним чином не зменшує базу оподаткування. Вона здійснюється із тієї суми, що залишається після повноцінного нарахування ЄСВ та утримання ПДФО і військового збору із загальної (повної) суми нарахованої зарплати.

Податок на додану вартість (ПДВ)

Передача товарів у рахунок зарплати трактується Податковим кодексом України (ПКУ) як операція з постачання, що є об'єктом оподаткування ПДВ. Тут криється головний фіскальний ризик. Згідно з пп. 14.1.71 ПКУ, базою є договірна ціна (яка за Законом про оплату праці обмежена собівартістю). Однак податкові органи під час перевірок часто наполягають на застосуванні звичайних (ринкових) цін відповідно до пп. 14.1.219 ПКУ. Для мінімізації ризиків обережним платникам доцільно складати дві податкові накладні: першу — на фактичну вартість передачі (собівартість), другу — на різницю між ринковою ціною та собівартістю.

Обмеження для спрощенців

Платникам єдиного податку 1–3 груп (як юридичним особам, так і ФОП) застосовувати натуральну форму оплати праці суворо заборонено. Відповідно до пп. 291.6 ПКУ, вони зобов'язані здійснювати розрахунки виключно в грошовій формі. Натомість ФОП на загальній системі оподаткування можуть використовувати цей механізм, включаючи такі витрати до підприємницьких згідно з нормами ст. 177 ПКУ.

Читайте також: Виплата зарплати в натуральній формі – 2026: норми Закону про оплату праці, бухгалтерський і податковий облік

Висновки

• Законодавство дозволяє компенсувати товарами не більше 30% місячного заробітку працівника, при цьому вартість такої продукції суворо обмежується її собівартістю та потребує обов'язкового закріплення в колективному договорі;
• Видача власної продукції персоналу класифікується як постачання, що вимагає нарахування ПДВ, де для уникнення претензій контролерів базу оподаткування безпечніше визначати на рівні ринкових цін, виписуючи дві податкові накладні;
• Суб'єкти господарювання, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (1–3 групи), повністю позбавлені права розраховуватися з найманими працівниками у негрошовій формі через пряму заборону негрошових розрахунків у податковому законодавстві.