Завідувач складу щодня їздить за товаром з одного складу на інший в інше місто: чи оформлювати відрядження?

Відповідно до п. 1 розд. І Інструкції №59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи, за наявності документів, що підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства.

Інструкція №59 також визначає, що у випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства розташовані в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається саме той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом).

Службові поїздки працівників, постійна робота яких здійснюється у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не визнаються відрядженнями, якщо інше прямо не передбачено, колективним договором чи іншим локальним актом.

Рекомендації:

1) Якщо характер роботи працівника передбачає постійні поїздки (наприклад, у зв’язку з виконанням завдань у різних населених пунктах), доцільно визначити їх як роботу з роз’їзним (пересувним) характером, а не як службові відрядження;

2) Для уникнення спорів та правової невизначеності слід закріпити цей статус у локальному нормативному акті підприємства, наприклад, у Положенні про відрядження та роз’їзний характер робіт;

3) У зазначеному документі необхідно чітко розмежувати:

• що на підприємстві вважатиметься службовим відрядженням;
• які поїздки визнаватимуться такими, що мають роз’їзний (пересувний) характер робіт.

Висновок: За умови належного документального оформлення поїздки працівників з роз’їзним (пересувним) характером робіт не підпадають під визначення службового відрядження, що дозволяє підприємству уникнути необхідності оформлювати їх за процедурою, передбаченою Інструкцією №59.