Відповідно до ст. 13 Закону №2136 призупинення дії трудового договору – це тимчасове звільнення роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою і тимчасове звільнення працівника від обов'язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Дія трудового договору може призупинятися у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість виконання працівником роботи.
Законодавство не забороняє припиняти трудові відносини з працівником під час призупинення дії трудового договору. Тому працівник може звільнитися за власним бажанням або ж роботодавець має право звільнити його за іншими підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України, зокрема за угодою сторін.
Законодавство не забороняє припиняти трудові відносини з працівником під час призупинення дії трудового договору. Тому працівник може звільнитися за власним бажанням або ж роботодавець має право звільнити його за іншими підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України, зокрема за угодою сторін.
Тож роботодавець може припинити трудові відносини з працівником, з яким призупинено ТД, за заявою працівника за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП).
Час призупинення дії трудового договору з працівником не дає права працівнику на стаж для надання днів щорічної основної відпустки, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону про відпустки.
Отже, немає законодавчих підстав для нарахування днів компенсації за невикористану відпустку за період, коли працівник не працював з інших причин, ніж передбачено ст. 82 КЗпП та ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.
Тож працівник за період призупинення ТД не має права на дні щорічної основної відпустки, відповідно і на їх компенсацію при звільненні.
Нагадаємо: дні, що підлягають компенсації, визначаються за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки).
Згідно з абз. 6 п. 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Тому при розрахунку компенсації за невикористану відпустку календарні дні, що припали на період призупинення дії трудового договору, потрібно виключити з розрахункового періоду.
Розрахунок самої компенсації проводиться за Порядком №100.
Для обчислення днів, що підлягають компенсації працівнику, який звільняється у 2025 році, згідно зі змінами, внесеними 12.09.2023 р. до Порядку №100, потребує визначення двох розрахункових періодів. І все через те, що абз. 2 п. 2 Порядку №100 встановлює обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., що проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
А починаючи з 2024 року вже буде інший період для обчислення набутих днів до компенсації саме з 2024 року по день звільнення.
Тобто, за новим правилом, виходить, що буде два різні періоди для розрахунку компенсації за дні щорічної відпустки, право на які виникло до 31.12.2023 та з 01.01.2024 р. до дати звільнення. Тож зрозуміло, що другого розрахункового періоду у працівника не буде.
Буде лише один розрахунковий період з січня 2023 по грудень 2023 за набуті дні щорічної відпустки станом на 31.12.2023.
У загальному випадку розрахунковий період — 12 календарних місяців, що передують місяцю надання відпустки (незалежно від її виду) або виплаті компенсації. Якщо трудові відносини менше року, розрахунковий період — фактична кількість повністю відпрацьованих календарних місяців, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (п. 2 Порядку №100).
В даному випадку вищезазначена вимога не виконується, бо у працівника відсутній розрахунковий період. Середня заробітна плата в такому разі обчислюється відповідно до абзаців 3 - 5 пп. 4 Порядку №100.
Абз. 3 – абз. 5 п. 4 Порядку №100 визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Таким чином, для розрахунку компенсації оклад (мінзарплату) множимо на 12 (місяців) і ділимо на кількість календарних днів у 12-місячному розрахунковому періоді 2023 року. Отриману середню зарплату множимо на кількість днів щорічної відпустки, що підлягають компенсації.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись