З 24 грудня 2023 р. почали діяти зміни до Закону про відпустки (внесені Законом №3494), а саме до ст. 26 Закону про відпустки додано нову частину четверту, відповідно до якої відпустка без збереження зарплати на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії проти України, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Тобто виходить, що перебування працівника у відпустці без збереження зарплати у зв’язку з воєнним станом до 24.12.2023 року (це за період з 01.01.2023 по 23.12.2023 р. включно дає йому право на стаж згідно з ст. 9 Закону про відпустки, відповідно і на дні щорічної відпустки, або їх компенсацію при звільненні, окрім працівників, які виїхали за кордон (там діє обмеження в 90 к.днів). А починаючи з 24.12.2023 року – працівник, який продовжує перебувати у відпустці без збереження зарплати (це період з 24.12.2023 р. по сьогодні) втрачає право на стаж, на дні щорічної відпустки та, відповідно на їх компенсацію.
Отже, з ситуації, що розглядається, виходить, що працівник, який перебуває у відпустці без збереження зарплати має право на днів щорічної відпустки набутих в період перебування у відпустці без збереження зарплати тільки до 24.12.2023 р. включно.
Тож, якщо працівник, від дня прийняття на роботу не скористався правом на щорічну відпустку, то від дати прийняття (01.07.2022 р.) до 24.12.2023 р. (по день, що дає право на дні щорічної відпустки) працівник має право на 36 к.днів (беремо до уваги 24 к.д на рік). Отже, так, працівник має право на дні відпустки за 2022 та 2023 роки.