Працівник отримав ІІ групу інвалідності: які дії роботодавця?

Якщо працівнику установили інвалідність, то роботодавець повинен досконало проаналізувати рекомендації МСЕК з наведеними висновками про умови і характер праці у довідці до акта огляду МСЕК (форма №157-1/о) або у повідомленні установи про результати огляду МСЕК (форма №162/о).

Слід зазначити, що висновки МСЕК про умови і характер праці осіб з інвалідністю є обов’язковими для роботодавців, таким чином, роботодавець повинен створити особам з інвалідністю умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК згідно з вимогами ст. 69 Закону №2801 та ст. 12 Закону №2694.

Також, стане в нагоді індивідуальна програма реабілітації, яка гарантує особам з інвалідністю право працювати саме з урахуванням таких програм реабілітації (ч. 1 ст. 17 Закону №875).

МСЕК може дійти висновку, що працівник може працювати на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня у відповідності до вимог ст. 172 КЗпП чи запропонувати перевести працівника на легшу роботу (ст. 170 КЗпП).  

Після ретельного вивчення й аналізу висновків і рекомендацій МСЕК про умови і характер праці працівника, якому встановлено інвалідність, роботодавець повинен визначити можливість створення для нього належних умов праці, щоб задовольнити вимогу МСЕК.

Зазначимо, що переведення працівника на легшу роботу можливе тільки за його згодою.

Також, згідно з ч. 5 ст. 6 Закону про охорону праці працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Якщо працівнику-особі з інвалідністю нічого запропонувати: характер і умови виконуваних професійних обов’язків відповідно до займаної посади не відповідають рекомендаціям МСЕК (відповідно він не може залишатися на своїй посаді), а вакантні посади, які б відповідали рекомендованим умовам праці, відсутні, то слідує звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП з виплатою вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку за ст. 44 КЗпП. А також проведенням остаточного розрахунку у день звільнення (ст. 116 КЗпП) з дотриманням вимог визначених ст. 47 КЗпП.

Отже, якщо працівнику у довідці МСЕК зазначено, що він може виконувати легку роботу і роботодавець може нею забезпечити, нехай і дистанційно (віддалено з дому) законодавством це не заборонено і працівник не заперечує, то виходить, що роботодавець створив необхідні умови праці працівнику - особі з інвалідністю з урахуванням рекомендацій МСЕК.

Тож, дійшовши згоди, працівник може приступити до роботи з дому, проте, з дотриманням мінімальних державних гарантій щодо оплати праці з боку роботодавця.

Звертаємо увагу, що працівник – особа з інвалідністю ІІ групи матиме право на 30 календарних днів відпустки (ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки), які надаються у зручний для нього час (п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки). Також працівник матиме право на підвищену ПСП (пп. «ґ» пп. 169.1.3 ПКУ).

А ще роботодавець має на підставі завіреної копії довідки МСЕК здійснювати нарахування ЄСВ на дохід працівника – особи з інвалідністю у розмірі 8,41% (ч. 13 ст. 8 Закону про ЄСВ). Робити це треба з дати встановлення інвалідності. 

Ми про зазначене вище писали тут і тут.