Відпустка у зв’язку з одруженням: чи можна надати, якщо працівник працював менше року?

Насамперед зазначимо, що відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Відпустки у зв’язку одруженням не належить до оплачуваних відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки. 

А от чи може підприємство-роботодавець самостійно встановити в себе такий вид оплачуваних відпусток та порядок їх надання? В принципі, підприємствам, які не є бюджетниками, і самостійно розпоряджаються власними коштами, це не заборонено. 

Тож якщо роботодавець бажає працівнику надати оплачувану відпустку у зв’язку з одруженням, то вона має бути передбачена колективним договором (ст. 13 КЗпП) або іншим нормативним документом підприємства з визначенням кількості оплачуваних днів. Оскільки, відповідно до ст. 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників. 

Отже, положення колективного договору щодо норми надання певної кількості днів оплачуваної відпустки у зв’язку з одруженням, мають поширюватися на всіх працівників підприємства без виключення, звісно, якщо цим пунктом не передбачено винятків, на кшталт, що працівник, який на підприємстві відпрацював менше ніж пів року не матиме права та таку оплачувану відпустку. Якщо такої заборони не має, то оплаті підлягають всі дні відпустки у зв’язку з одруженням визначені колективним договором.

Таким чином, працівник, який одружується матиме право не лише на оплачувану відпустку, визначену колективним договором, а ще й на 10 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати.

Адже в п. 8 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки, зазначено, що працівникові, який одружуються, надається відпустка без збереження заробітної плати - тривалістю до 10 календарних днів.

І тут треба зробити ще одне важливе зауваження: безоплатні відпустки, зазначені у  ст. 25 Закону про відпустки, є обов’язковими. Тобто, таку відпустку роботодавець зобов’язаний надати працівнику, в разі, якщо працівник висловив таке бажання, незалежно від того, скільки часу відпрацьовано на підприємстві.

Для цього працівник пише заяву та додає копію довідку з РАЦСу про подання заяви, а роботодавець має видативідповідний наказ.