Термін відпустки без збереження зарплати для працівників сільгосппідприємства

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Об’єкти критичної інфраструктури - об’єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам (пп. 13 п. 1 ст. 1 Закону про критичну інфраструктуру).

Об'єктами критичної інфраструктури є підприємства та установи (незалежно від форми власності) таких галузей, як енергетика, хімічна промисловість, транспорт, банки та фінанси, інформаційні технології та телекомунікації (електронні комунікації), продовольство, охорона здоров'я, комунальне господарство, що є стратегічно важливими для функціонування економіки і безпеки держави, суспільства та населення, виведення з ладу або руйнування яких може мати вплив на національну безпеку і оборону, природне середовище, призвести до значних матеріальних та фінансових збитків, людських жертв. 

Виходячи із визначення, розуміємо, що сільгосппідприємство  не є об’єктом критичної інфраструктури, хоча й воно надає необхідне продовольство для забезпечення життєдіяльності населення.

Проте, враховуючи запитання, відпустку без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану мають надати працівнику терміном на 3 (три) місяці поспіль: грудень 2022 р. та січень-лютий 2023 р., а це зимові місяці, тобто місяці, в які сільськогосподарська продукція не вирощується та не збирається.

Тому рішення приймає роботодавець, і якщо працівника не потрібно залучати до роботи на підприємстві і роботодавець не заперечує щодо надання йому відпустки без збереження зарплати на три місяці, працівник може отримати таку відпустку на підставі заяви.

Частиною 3 ст. 12 Закону №2136 передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.

Працівник може скористатися цією можливістю та написати заяву на відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану, а роботодавець видати відповідний наказ.

Роботодавець має право, незалежно від місця розташування підприємства та місця  перебування працівника (на території бойових дій чи поза нею)  надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати на час воєнного стану (за його заявою та виключно за його бажанням) без обмеження строку.

Ще раз звертаємо увагу, що ця відпустка надається за умови, що роботодавець не заперечує проти відпустки працівника. Якщо ж роботодавець проти, він має право не надати таку відпустку.

Згідно зі ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема, час, працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки.

Тож, у разі якщо працівник знаходиться у відпустці без збереження зарплати на час дії воєнного стану, цей період включається до стажу, що дає право на дні щорічної відпустки.

Нагадаємо, що Законом №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 22 листопада 2022 р. строком на 90 діб до 19 лютого 2023 року.