Позбавлення водійських прав: звільнення з ініціативи роботодавця

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону про дорожній рух і п. 2.1 Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу зобов’язаний мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 10 ст. 15 Закону про дорожній рух).

Оскільки в зазначеній ситуації працівника, який працює водієм, позбавили посвідчення водія за порушення правил дорожнього руху, то це означає, що працівник не може продовжувати виконувати свої прямі обов’язки, пов’язані з керуванням транспортним засобом, тому це є підставою для розірвання трудового договору за п. 2 ст. 40 КЗпП.

Підтвердженням цьому є п. 21 постанови Пленуму ВСУ №9, відповідно до якого у випадках, коли згідно із законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил п. 2 ст. 40 КЗпП.    

Зазначимо, що звільнення за вказаною статтею допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП). Тобто, перш ніж звільняти працівника, роботодавець має запропонувати працівнику іншу посаду на даному підприємстві, яка не пов’язана з керуванням транспортним засобом. І у разі відмови працівника - його можна звільнити на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП.

Радимо пропозицію роботи та/або відмову від неї оформити документально, щоб у разі виникнення спорів у підприємства був підтверджуючий документ довільної форми.

Отже, у разі відмови працівника від запропонованої посади, роботодавець видає наказ про звільнення, вносить запис до трудової книжки («Звільнений у зв’язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації»), видає копію наказу про звільнення та видає на руки трудову книжку під підпис у книзі обліку трудових книжок.

У день звільнення з працівником провадять остаточний розрахунок.

Крім того, при звільненні на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП), яка розраховується за Порядком №100, виходячи з виплат за останні два місяці роботи.

Звертаємо увагу, якщо працівник, якого звільняють, уже отримав відпустку до закінчення робочого року, то відпускні за невідпрацьовані дні відпустки не утримують (ч. 2 ст. 127 КЗпП).

Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.

Виняток із цього правила передбачено ч. 3 та ч. 5 ст. 1187 ЦКУ, відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов’язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов’язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Наявність трудових відносин між власником та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо. На виникнення зобов’язання власника транспортного засобу щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов’язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

У випадках, коли в наслідок ДТП не було заподіяно середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень або смерті особи (тобто відсутні наслідки, необхідні для притягнення до кримінальної відповідальності), настає адміністративна відповідальність, яка передбачена ст. 124 КпАП.

Зокрема, адміністративна відповідальність настає у випадках, якщо порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Щодо запитання чи можна звільняти працівника, якщо адмінштраф сплачує за нього роботодавець, зазначимо, що можна. При цьому, за бажанням роботодавця даний штраф можна утримати із зарплати водія, відповідно до ст. 53-1 Закону «Про дорожній рух» на праві зворотної вимови. 

Адмінштраф за постановою про порушення правил виписується на керівника підприємства, хоча в дійсності це не його вина, та сплачений з розрахункового рахунку, тож керівник має право на відшкодування таких витрат водієм, який безпосередньо і вчинив дане порушення.

Варіант І. Утримання суми штрафу

Відповідно до ст. 136 КЗпП, для покриття шкоди працівником або якщо є постанова суду то за ст. 128 КзпП проводиться за наказом керівника підприємства шляхом відрахування із заробітної плати працівника, а під час звільнення із будь-якого доходу нарахованого працівнику, на праві зворотної вимоги (ст. 53-1 Закону «Про дорожній рух»). В наказі обов’язково робиться посилання на зазначені статті.

Компенсація від працівника є доходом: Дт 377 Кт 719  - на дату бухдовідки по даті наказу керівника; Дт 661 Кт 377 – на дату утримання. 

Якщо підприємство коригує фінрезультат з метою оподаткування, то йому потрібно врахувати вимоги пп. 140.5.11 ПКУ: фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується, зокрема, на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства. Але якщо витрати на штраф компенсуються працівником, то на нашу думку, для цього коригування немає підстав.

Варіант ІІ. Якщо адмінштраф буде без подального стягнення з працівника, то для такого працівника це буде додаткове благо з нарахуванням ПДФО (із застосуванням натурального коефіцієнта) та військового збору

Крім того, потрібно буде нарахувати ЄСВ на суму сплаченого адмінштрафу, як на суму додаткового блага, оскільки така виплата не передбачена Переліком №1170.  

Крім того, відповідно до ст. 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

А водій несе матеріальну відповідальність за автомобіль під час виконання трудових обов’язків.

Тож, в цьому разі, працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. 

Для добровільного відшкодування водій має написати заяву на  ім’я керівника, в якій обґрунтує порушення ним правил паркування з проханням сплатити за нього такий штраф з подальшим внесенням (або за рахунок вже внесених коштів) цих коштів в касу чи на розрахунковий рахунок підприємства, або з проханням вирахувати суму адмінштрафу з його зарплати. При цьому не потрібно буде утримувати ні ПДФО з ВЗ, ані нараховувати ЄСВ.