Основними законодавчими актами, що регулюють порядок оплати праці та встановлюють мінімальні державні гарантії в оплаті праці, є КЗпП та Закон про оплати праці.
Відразу зазначимо, що роботодавець не зобов’язаний встановлювати посадовий оклад у штатному розписі у розмірі не меншому за мінзарплату. На сьогодні, відповідно до ч. 6 ст. 96 КЗпП, мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки) у штатному розписі не може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року (з 1 січня 2021р. – 2270 грн).
І вже потім додатково «спрацьовує» ст. 3-1 Закону про оплату праці, згідно з якою, якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. При цьому при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Отже, якщо оклади в штатному розписі встановлені менші за мінімальну зарплату, проте вони перевищують діючий прожитковий мінімум для працездатних осіб, це не є порушенням трудового законодавства.
Відповідно до ст. 5 Закону про оплати праці, організація оплати праці здійснюється на підставі:
- законодавчих та інших нормативних актів;
- генеральної угоди на національному рівні;
- галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.
Своєю чергою, статтею 21 Закону про оплату праці визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Колективним договором, а якщо договір не укладався - актом роботодавця, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці (ст. 6 Закону про оплату праці).
Отже, якщо колдоговором (або іншим актом роботодавця) передбачено підвищення окладів (ставок) пропорційно збільшенню розміру прожиткового мінімуму чи мінзарплати, то відповідно потрібно на 1 січня 2021 року затвердити штатний розпис, підвищивши пропорційно посадові оклади усіх працівників. Якщо такої вимоги немає, підвищувати оклади з 1 січня 2021 року роботодавець не зобов’язаний. Тобто збільшення МЗП не є підставою для збільшення окладів працівників, однак такий порядок може бути передбачено колективним або трудовим договором.
Таким чином, з 1 січня 2021 року мінімальний розмір посадового окладу (тарифної ставки) у штатному розписі має бути встановлений у розмірі не менше 2270 грн, а мінімальна зарплата нарахована за повністю виконану місячну норму праці — не менше 6000 грн.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити