Згідно зі ст. 10 Закону про відпустки, за бажанням працівника-сумісника відпустка за неосновним місцем праці надається одночасно з відпусткою за основним місцем праці. При цьому така відпустка повної тривалості може бути надана за бажанням працівника навіть на першому році роботи на підприємстві, причому без дотримання умови, що такий сумісник уже відпрацював 6 місяців безперервно на цьому підприємстві.
А у разі якщо тривалість щорічної відпустки, що надається підприємством, на якому працівник працює за сумісництвом, менша за тривалість відпустки за основним місцем праці,
такому працівникові, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки, за його бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем праці.
На жаль, Закон про відпустки не містить норми, яка б пояснювала, чи потрібно працівникові надавати будь-які документи, що підтверджують факт надання відпустки за основним місцем праці і тривалість такої відпустки. Не встановлює законодавство й обов'язків працедавця за основним місцем праці повідомляти такі відомості за неосновним місцем праці працівника. На нашу думку, достатньо вказівки працівником-сумісником у його заяві про надання відпустки на те, що відпустку він просить надати у зв'язку з відпусткою за основним місцем праці. Проте, щоб уникнути запитань під час перевірки дотримання трудового законодавства контролюючими органами, не зайвим буде, якщо за згодою працівника до заяви про надання згаданих вище відпусток він додасть довідку довільної форми з основного місця праці із зазначеними відомостями.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цього матеріалу можливий лише для зареєстрованих користувачів. Якщо ви вже зареєстровані на нашому сайті — будь ласка, авторизуйтесь.
Або зареєструйтесь , прямо зараз, це не вимагає ваших персональних даних і займе не більше однієї хвилини.
Зареєструватись