Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону №1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВРУ.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Термін «застраховані особи» наведено у пп. 3 п. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ, зокрема, застрахована особа - це фізособа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Водночас, ст. 18 Закону №1105 передбачено, що страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, незалежно від форми власності.
Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведено у ст. 23 Закону №1105 і не містять такої підстави як відсутність або недостатність страхового стажу.
Отже, така особа є застрахованою і має право на отримання допомоги по вагітності та пологам, яка надається ФСС з ТВП.
Розрахунок розміру допомоги
Відповідно до ст. 26 Закону №1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої зар плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому КМУ, і не залежить від страхового стажу.
При цьому, згідно з п. 2 сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної зарплати, встановленої на час настання страхового випадку.
Зокрема, КМУ затверджено Порядок обчислення середньої зарплати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням №1266.
Пунктом 27 Порядку №1266 затверджено, що у разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
При цьому, згідно з п. 4 ст. 19 Закону №1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої зарплати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної зарплати, встановленої на час настання страхового випадку.
Таким чином, в даному випадку, підприємство розраховує суму лікарняних по вагітності та пологам виходячи з суми середньоденної зарплати такого працівника за фактично відпрацьований час (календарні дні). При цьому, розмір лікарняних не повинен перевищувати суми допомоги, що обчислена виходячи із двократного розміру мінімальної зарплати.
Увага!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook
Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 116 грн/міс
Передплатити