Медичне страхування у закордонному відрядженні

Обов’язкове страхування

Відповіді на ці питання слід шукати у ПКУ та Інструкції №59. Відразу відмітимо, що норми Інструкції №59 мають лише рекомендаційний (довідковий) характер для госппідприємств. Про це неодноразово говорять податківці у всіх роз’ясненнях у ресурсі «ЗІР». Тож заглянемо спочатку Інструкцію №59.

Згідно з п. 7 р. ІІІ Інструкції №59 за час перебування у відрядженні працівнику відшкодовують, зокрема, витрати на:

• оплату вартості страхового поліса життя чи здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (якщо у відрядженні використано транспортний засіб) (пп. «е» п. 7 р. ІІІ Інструкції №59).

Відшкодування згаданих витрат можливе за двох умов:

1) наявність оригіналу такого страхового поліса з відміткою про сплату страхового платежу;

2) необхідність страхування має передбачатися законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави.

А у п. 15 р.ІІІ Інструкції №59 зазначено, що коли правилами в'їзду та перебування в державі, до якої відряджається страхувальник, установлено вимоги до розміру страхової суми, у договорі страхування визначається мінімальна страхова сума. При цьому термін дії договору страхування повинен відповідати терміну відрядження.

А якщо в державі, до якої відряджається страхувальник, медичну допомогу надають іноземним громадянам безоплатно, вартість страхового поліса роботодавець не відшкодовує.

Про це також говорив й Мінфін у своєму листі від 18.05.11 р. №31-07250-03-21/12670, надаючи роз’яснення для профспілки. Крім цього, він зауважив, що інформація про надання медичних послуг громадянам України за кордоном і про держави, при відрядженні до яких громадянам України надається невідкладна медична допомога на безоплатній основі, розміщується на офіційних веб-сайтах Міністерства закордонних справ України та Міністерства охорони здоров'я України.

Від себе відмітимо, що на сайті Мінзакордонних справ України є вкладка «Поради подорожуючим» (посилання тут), де можна знайти відповідну країну й дізнатися чи в ній платна, чи безкоштовна медична допомога. Наприклад, до Білорусії відрядженому працівнику не потрібно мати медичну страховку (див. тут).

Як бачимо, в Інструкції №59 є умова про те, що термін дії договору страхування повинен відповідати терміну відрядження. Лише у такому разі роботодавець має компенсувати витрати на страхування. Втім, повторимося, даний нормативний документ має лише рекомендаційний характер для госпрозрахункових підприємств. Норми Інструкції №59 можуть використовуватися госпрозрахунковими підприємствами при складанні Положення про відрядження. А тому слід з’ясувати,  чи включено цю умову до такого Положення. Якщо там зазначено, що строк дії полісу має співпадати із строком відрядження, обов’язково радимо це підкоригувати.

Якщо Положення взагалі немає на підприємстві, радимо його все-таки скласти й затвердити, адже податківці можуть спиратися на норми Інструкції №59 як на такі, оскільки інших у госппідприємства немає. Втім, і законодавчих підстав спиратись на Інструкцію №59 теж немає.

А що ж говорить ПКУ? Так, згідно з пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, обов’язкове страхування. 

Зазначені витрати не є об’єктом оподаткування ПДФО, а отже й ВС, лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді страхових полісів.

Крім цього, згідно з передостаннім абзацом пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ, якщо згідно із законами країни відрядження або країн, територією яких здійснюється транзитний рух до країни відрядження, обов’язково необхідно здійснити страхування життя або здоров’я відрядженої особи чи її цивільної відповідальності (у разі використання транспортних засобів), то витрати на таке страхування не включаються до оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, якщо для отримання візи чи відповідно до вимог законодавства країни відрядження наявність медичної страховки є обов’язковою умовою, то витрати на її придбання компенсуються  працівнику без утримання ПДФО та ВЗ, оскільки у працівника не виникає доходу. Головне - мати оригінал оплаченого страхового полісу. ПКУ не встановлює жодних умов щодо строків страхового полісу, головне, аби придбання такого полісу було необхідністю для отримання візи.

А ось якщо медична страховка для в’їзду до зарубіжної країни не потрібна, то оформлюючи добровільну медичну страховку працівнику, яка не є обов’язковою для отримання візи, роботодавець має нарахувати дохід такому працівнику та сплатити податки. Тут вже будуть діяти такі ж правила, як і при звичайному добровільному медичному страхуванні. Детально про оподаткування його ми писали тут>>

Підсумок:

Вважаємо, що витрати роботодавця на оформлення медичної страховки відрядженому працівнику чи компенсація таких витрат не є доходом відрядженого, якщо оформлення такої страховки є необхідністю для отримання візи чи є необхідністю відповідно до вимог законодавства країни відрядження. В іншому випадку така страховка буде добровільною, а отже, має потрапити до оподатковуваного доходу відрядженого працівника.

Що стосується відповідності терміну відрядження терміну страхового полісу, то вважаємо, що для госпрозрахункових підприємств, при наявності Положення про відрядження, в якому не зазначено про такі строки, це ролі не має грати. Втім, будьте готові відстоювати свою позицію перед перевіряючими. Адже вони люблять звертатися до норм Інструкції №59.