Чи повинно мікропідприємство створювати резерв відпусток?

Відповідно до п. 8 П(С)БО 25 суб'єкти малого підприємництва, зазначені у пп. 2 п. 2 розділу І П(С)БО 25, можуть:

• обліковувати необоротні активи тільки за первісною вартістю без урахування зменшення корисності та переоцінки до справедливої вартості;
• не створювати забезпечення наступних витрат та платежів (на виплату наступних відпусток працівникам, виконання гарантійних зобов'язань тощо), а визнають відповідні витрати у періоді їх фактичного понесення;
• поточну дебіторську заборгованість включати до підсумку балансу за її фактичною сумою.

Нагадаємо, що у пп. 2 п. 2 розділу І П(С)БО 25 зазначені:

• cуб'єкти малого підприємництва – юрособи, які ведуть спрощений бухоблік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства – це платники єдиного податку ІІІ групи;
• суб'єкти малого підприємництва - юрособи, що відповідають критеріям мікропідприємництва.

У ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік визначено, що мікропідприємствами є підприємства, показники яких на дату складання річної фінзвітності за рік, що передує звітному, відповідають щонайменше двом із таких критеріїв:

• балансова вартість активів - до 350 тисяч євро;
• чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - до 700 тисяч євро;
• середня кількість працівників - до 10 осіб.

Таким чином, якщо СГ відповідає критеріям мікропідприємництва, зазначеним у ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік, то він не зобов’язаний створювати резерв на виплату наступних відпусток працівникам. Крім цього, такий СГ може не нараховувати і резерв сумнівних боргів.