Нюанси надання відпустки без збереження зарплати

Такі відпустки діляться на два типи: ті, які надаються роботодавцем працівнику, який забажав піти в таку відпустку, в обов'язковому порядку, і ті, які надаються за згодою роботодавця (тобто він може і відмовити в наданні такої відпустки).

В обов'язковому порядку, але тільки в разі бажання працівника надаються відпустки без збереження зарплати, передбачені ст. 25 Закону про відпустки. Вони мають різну тривалість, залежно від обставин, за якими вони надаються.

Законом передбачено такі обставини та тривалість надання таких відпусток:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій ст. 18 та частині першій ст. 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

3-1) матері або іншій особі, зазначеній у частині третій ст. 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;

4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) особам з інвалідністю I та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчерки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17) працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

За згодою сторін відпустка без збереження зарплати може надаватися за ст. 26 Закону про відпустки, якою встановлено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

При наданні відпустки без збереження зарплати потрібно звернути увагу на три моменти:

1) роботодавець не може відправляти в зазначені відпустки працівників за власною ініціативою. Тобто для відпусток за ст. 25Закону про відпустки потрібно бажання працівника (бажано у вигляді заяви, хоча наказ із підписом «Не заперечую» теж може бути таким доказом; а ось підпис про ознайомлення, на нашу думку, цього бажання не підтверджує), а для відпусток за ст. 26 Закону про відпустки треба мати доказ згоди сторін (яку можна підтвердити таким самим чином). За роз'ясненням Мінсоцполітики примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності (https://docs.dtkt.ua/doc/1152.1372.0);

2) ані роботодавець, ані працівник не мають права створювати інші відпустки без збереження зарплати або збільшувати їх тривалість, ніж встановлену Законом про відпустки. Таке право роботодавцю надається тільки щодо оплачуваних відпусток, та й то за узгодженням із працівниками (див. лист Мінсоцполітики від 29.04.2016 р. №243/13/116-16);

3) така відпустка не підлягає поділу на частини. Законом про відпустки встановлено лише максимальну тривалість відпустки за ст. 26. Тобто така відпустка протягом року має надаватися лише один раз і може бути тривалістю як 15 календарних днів, так і меншої тривалості. На цьому на сьогодні наполягає Мінсоцполітики, і ми про це писали тут.

І ще кілька правил.

1) Якщо працівник протягом поточного календарного року не скористався правом на відпустку без збереження заробітної плати, то вона не може бути використана у наступному календарному році.

2) Період неоплачуваної відпустки, прив'язаної до події, має збігатися з цією подією.

3) На час надання відпустки без збереження зарплати за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.