Компенсація працівнику вартості послуг банку при зарахуванні зарплати на його особистий банківський рахунок

Запитання: Підприємство виплачує зарплату із зазначенням у призначенні платежу: виплата зарплати Іванову І.І. за січень 2017 р. (на особисті картки працівників, без використання банківської послуги «зарплатний проект»). В обліковій політиці підприємства прописано, що згідно з заявами співробітників, комісія банку 1% при зарахуванні зарплати перераховується за рахунок підприємства і вважається його витратами. ПДФО і військовий збір з суми комісії не утримувався. Як підприємству бути з раніше здійсненими витратами, чи потрібно донараховувати ПДФО і ВЗ? Чи можна уникнути штрафів і як?

Відповідь:

Згідно зі ст. 24 Закону про оплату праці «за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця».

На перший погляд, ця норма стосується лише комісії банку, яка справляється з банківського рахунку роботодавця при здійсненні вихідних платежів, в тому числі і з виплати зарплати. Але часто банки беруть також комісію за вхідні платежі, що надходять  на банківські рахунки фізичних осіб (в тому числі на карткові рахунки).  В цьому випадку виходить, що послуга банку із зарахування вхідного платежу на картку фізичної особи (з зарплати) здійснюється кошти працівника, що надійшли на його банківський рахунок.

На думку автора, вищевказана норма ст. 24 Закону про оплату праці поширюється і на той випадок, коли комісію банку за зарахування заробітної плати на картковий рахунок сплачує сам працівник згідно з умовами його договору банківського рахунку, який він уклав з банком. Адже ніяких особливих застережень норма ст. 24 Закону про оплату праці не містить, вона визначає лише обов’язок роботодавця нести витрати на виплату заробітної плати.  

Оскільки оплата таких послуг має здійснюватись за кошти роботодавця, то роботодавець і повинен компенсувати працівнику його витрати, що пов’язані з отриманням заробітної плати. Тим самим роботодавець виконує вимоги Закону про оплату праці і тому компенсація вартості таких банківських послуг не є оподаткованим доходом працівників (на нашу думку, тут можна йти за нормами пп. 164.2.17 ПКУ), а є витратами роботодавця.

Оскільки оплата вказаних банківських послуг є обов’язком роботодавця, встановленим законом, то немає потреби зазначати про це в наказі про облікову політику підприємства, до того ж ця операція не має відношення до облікової політики. Достатньо наявності заяв працівників,  до яких слід додати тарифи на обслуговування їхніх банківських рахунків – для підтвердження розміру комісії, що компенсується роботодавцем. Надалі працівники повинні надавати роботодавцю інформацію про зміну тарифів у разі такої зміни. Це важливо для того, щоб роботодавець компенсував точну суму оплати банківських послуг при зарахуванні зарплати і не більше. У разі, якщо сума компенсації виявиться більшою за фактичну вартість послуг, сума перевищення буде додатковим благом для працівника, яке оподатковується ПДФО. Оподаткування ПДФО тягне за собою і оподаткування військовим збором (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). ЄСВ, на нашу думку, на суму такої різниці не нараховується, оскільки вона не є заробітною платою (база нарахування ЄСВ визначена у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).

Роз’яснень щодо практичного застосування норм ст. 24 Закону про оплату праці з метою оподаткування небагато. Але вони є і в цілому підтверджують нашу точку зору. Наприклад, в аналогічній ситуації (щоправда, не щодо компенсації працівнику банківської комісії за перерахованою зарплатою, а щодо сплати роботодавцем вартості платіжних карток, які виготовляються в межах зарплатного проекту), податківці доходять до наступних висновків:

"...у разі, якщо умовами трудового договору передбачено надання працівнику в безоплатне користування платіжної картки, то у підприємства відсутні правові підстави для оподаткування послуг банку за виготовлення та обслуговування платіжних карток для виплати заробітної плати.

Якщо умовами трудового договору не передбачено надання працівникам платіжних карток у безоплатне користування, то плата за обслуговування та випуск платіжних карток буде додатковим благом такого працівника з відповідним оподаткуванням".

Тому бажано, щоб виплата такої компенсації була передбачена колективним договором, а за його відсутності – трудовими договорами із працівниками. Якщо ж трудовий договір укладався шляхом складання лише наказу про прийняття на роботу, у якому така компенсація не зазначалася, варто видати окремий наказ  (чи кілька таких наказів окремо за заявами, які надійшли від працівників), оскільки, як зазначалося вище, сплата такої компенсації жодного відношення до облікової політики підприємства немає, тому одного наказу про облікову політику в цьому випадку недостатньо.