Доплати за науковий ступінь встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з науковим ступенем

Згідно із ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» заробітна плата наукових працівників складається з посадових окладів (ставок), премій, доплат за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-педагогічної роботи та інших надбавок, доплат та винагород, передбачених законодавством у сфері наукової і науково-технічної діяльності. При цьому під науковими працівниками маються на увазі вчені, які мають вищу освіту не нижче другого (магістерського) рівня, відповідно до трудового договору (контракту) професійно провадять наукову, науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну діяльність та мають відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації у випадках, визначених законодавством.

Умови оплати праці працівників державних наукових установ, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, а комунальних наукових установ, що фінансуються з місцевого бюджету, встановлюються засновником відповідно до законодавства України.

Так, умови встановлення доплат за вчені звання й наукові ступені визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298. Але, як бачимо, ця постанова поширюється лише на бюджетників. 

Така доплата передбачена також для працівників закладів охорони здоров’я. Це передбачено спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005  р. №308/519. Але і цей наказ складався на виконання зазначеної вище постанови КМУ і стосується саме бюджетників. 

Згідно із ст. 36 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» оплата праці наукових працівників, які виконують науково-дослідні роботи за контрактом за рахунок коштів вітчизняних та іноземних замовників робіт та грантів, визначається за угодою сторін у межах коштів на оплату праці, визначених замовником або надавачем гранту.

Отже, на нашу думку, така доплата у разі, якщо працівник працює на приватному (госпрозрахунковому) підприємстві, а не в державній сфері, не є обов’язковою, і може встановлюватися за домовленістю сторін (роботодавця і працівника).