Головна Усі консультації Праця та соціальний захист Оплата праці

Працівником жодного дня не відпрацьовано: як розрахувати середній заробіток?

Як визначити кількість календарних днів у розрахунковому періоді для обчислення середньої зарплати при оплаті тимчасової втрати працездатності, якщо працівник жодного дня не працював (був у відпустці без збереження зарплати, на лікарняному, а також були вихідні, неробочий та святковий день)?

Розрахунок оплати середнього заробітку для оплати лікарняних здійснюють за правилами, визначеними Порядком №1266. Для цього визначають, зокрема, розрахунковий період та кількість календарних днів у ньому.

У загальному випадку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня зарплата, є 12 календарних місяців перебування застрахованої особи у трудових відносинах (з 1-го до 1-го числа) за останнім основним місцем роботи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, тобто місяцю початку непрацездатності згідно з лікарняним листком.

Проте, якщо працівник відпрацював на підприємстві менший час, то розрахунковий період визначається відповідно до п. 26 – 28 Порядку № 1266.

Із розрахункового періоду виключають календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. Вони чітко визначені у п. 3 Порядку №1266:

Місяці розрахункового періоду (з 1-го до 1-го числа), у яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду (п. 3 Порядку №1266).

Після визначення розрахункового періоду слід підрахувати кількість календарних днів за місяці розрахункового періоду.

Усі інші дні,  у т.ч. святкові та неробочі[2] (вихідні) дні, не виключаються з розрахункового періоду (див. п. 5 розд. ІІІ Наказу №1022, листи Мінсоцполітики від 16.09.2015 р. №523/18/99-15, ФСС з ТВП від 25.08.2015 р. №5.2-32-1375).

Про це ми зазначали тут та тут.



[1] Мінсоцполітики у листі від 15.11.2018 р. № 323/0/247-18 доходить висновку: право на відпустку без збереження зарплати понад 15 календарних днів у працівника є за наявності в нього суб'єктивного права на такий вид відпустки. Тобто право на відпустку без збереження зарплати певної тривалості є (установлено законом), але її використання залежить від особистого бажання працівника.

З огляду на це, у листі наголосили, що в разі надання працівникові відпустки без збереження зарплати на підставах, визначених ст. 25 і 26 Закону про відпустки, тривалістю понад 15 календарних днів цей період можна вважати не відпрацьованим із поважних причин. Тобто сумарна кількість днів відпустки без збереження зарплати може перевищувати 15 календарних днів – якщо це передбачено законом.

[2]  Неробочими   слід   вважати   дні,   в   які   робота   на підприємствах, в установах, організаціях не проводиться.   Статтею 67  КЗпП   до  часу  відпочинку віднесено вихідні дні.  За 5-денного  робочого  тижня  працівникам надаються  два  вихідних  дні  на  тиждень,  а за 6-денного - один вихідний день.     Загальним вихідним  днем  є  неділя.  Другий вихідний день за 5-денного робочого тижня,  якщо він не визначений  законодавством, установлюється    графіком    роботи    підприємства,    установи, організації,  погодженим з профспілковим  комітетом  підприємства, установи,  організації,  і,  зазвичай,  має  надаватися поспіль із загальним вихідним днем. Якщо святковий   або   неробочий   день  (ст. 73 КЗпП) збігається з вихідним,  вихідний день  переноситься  на  наступний після святкового або неробочого.

Відповідно до  ст. 73  КЗпП робота також не проводиться у святкові дні та дні релігійних свят.

Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників електронного або паперового «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.

Або оформіть передплату, перейшовши за посиланням;  вартість мінімального пакету «Мій асистент» становить лише 36 грн на місяць.

Дякуємо за розуміння.

Автор:
Катерина Калашян
Джерело
«Дебет-Кредит»
Рубрика:
Праця та соціальний захист / Оплата праці
Теги:
Заробітна плата , Трудові відносини

Коментарі: 0

Новини по темі

Консультації по темі