Які є ризики при виплаті зарплати працівника за його розпорядженням на рахунок іншої людини?

Іноді працівники виявляють бажання, щоб роботодавець перераховував їхню зарплату на рахунок іншої людини, як правило, це родичі. Така можливість прямо не передбачена трудовим законодавством, тому доводиться аналізувати різні норми в комплексі. Але такий аналіз не призводить до однозначної відповіді і тому думки фахівців різняться.

Дебет-Кредит вже приділяв увагу цій темі в матеріалах тут, тут та тут>>

Загалом, ані фахівці, ані Держпраці і суди прямо не заперечують можливість виплати зарплати на рахунок іншої людини. Зокрема, суди розглядають це як відрахування із заробітної плати працівника, які здійснюються за його особистою письмовою згодою з використанням права вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, наприклад:

Проте є й ризики, які варто враховувати.

Норми законодавства про виплату заробітної плати

У КЗпП та в Законі про оплату праці є ціла низка норм, які прямо говорять про те, що зарплата виплачується працівникові – див. таблицю.

Норми законодавства про те, кому саме виплачується зарплата

Як бачимо, коли йдеться про виплату заробітної плати, в нормах КЗпП та Закону про оплату праці завжди уточнюється, кому саме вона виплачується – працівникам.

Згідно з ч. 2 ст. 238 ЦКУ представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. А в ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці написано, що зарплату мають отримувати саме працівники як сторона трудового договору.

Заяву про перерахування зарплати третій особі можна розглядати як таку, що погіршує умови трудового договору і тому вона може розглядатися як недійсна – ст. 9 КЗпП. У ст. 21 КЗпП зазначено, що за трудовим договором роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату, і якщо зарплата буде виплачуватися іншій особі, то це буде зміною умов трудового договору, яка погіршує становище працівника – адже він ризикує не отримати свою зарплату від третьої особи, на чий рахунок вона буде перерахована, і яка не є учасником трудових відносин.

Одна-єдина норма ст. 24 Закону про оплату праці (у КЗпП подібної норми немає взагалі) передбачає таке: «За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через банки/небанківських надавачів платіжних послуг, які отримали право на відкриття і ведення обслуговування рахунків відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця». Тут немає уточнення, що ця адреса або рахунок мають належати саме цьому працівнику, тому й допускається висновок, що такий рахунок може належати іншій особі. Але, якщо виплатити зарплату іншій особі, яка не є учасником договірних відносин між працівником та роботодавцем, це буде порушенням всіх інших норм, розглянутих нами у таблиці вище, тому що працівнику зарплата не була виплачена.

Нерідко працівники згадують про цю можливість тоді, коли у них є проблеми з відкриттям рахунків у банках, тому вони просять перераховувати зарплату на рахунок іншої особи. Але в такому випадку, якщо у працівника немає рахунку у банку, роботодавець зобов’язаний скористатися варіантом виплати зарплати «за замовчуванням», тобто готівкою з каси, на який не потрібна письмова згода працівника.

Крім цього, у ст. 25 Закону про оплату праці написано, що забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством. На думку автора, виплата всієї суми належної зарплати працівнику готівкою з каси не є таким обмеженням. Ця норма говорить про те, що роботодавець зобов’язаний безумовно виплатити зарплату працівникам у встановлені строки, в повному обсязі і більше не чинити жодних перешкод у використанні отриманих коштів.

Ризики при виплаті зарплати іншій особі

Далі постає питання про відображення виплати зарплати іншій особі у додатку 4ДФ до єдиної звітності:

Також є ризик того, що контролери під час податкової перевірки будуть говорити про те, що така виплата є доходом отримувача і з неї треба було утримати ПДФО та військовий збір. Немає належних доказів того, що особа-отримувач передала працівнику отримані суми і не скористалася ними сама. Якщо між працівником і отримувачем є родинні зв’язки першого та другого ступеня споріднення, в цьому випадку вони не звільняють від оподаткування таких надходжень (див. пп. 174.2.1 та пп. 174.6 ПКУ), оскільки виплата надходить не від родича, а від його роботодавця – податкового агента. Теж саме стосується і військового збору.

ЄСВ повторно нараховувати не доведеться, бо підприємство не є роботодавцем щодо іншої особи, а виплата зарплати не відображається в додатку Д1 єдиної звітності.

Ризики з боку Держпраці: оскільки у призначенні платежу буде написано, що це заробітна плата, контролери з Держпраці можуть говорити про неоформлені трудові відносини – адже з виписки банку чітко видно, що особі, яка не є працівником підприємства,виплатили заробітну плату. Заява працівника з реквізитами такої особи може бути не прийнята до уваги – адже вона не доводить того факту, що цей отримувач не працював особисто, а тільки отримав чужу зарплату. Крім цього, перевіряючі з Держпраці можуть говорити, що самому працівнику зарплата не виплачувалася, що теж є порушенням трудового законодавства.