Відображення в єдиній звітності зарплати нижче МЗП через відпустку без збереження заробітної плати (аудіоверсія)

У Додатку Д1 на основного працівника (без інвалідності) заповнюють два рядки: у першому відображають фактичну зарплату, дні перебування у трудових відносинах (гр. 14) і дні відпустки без збереження зарплати (гр. 13); у другому рядку — різницю між мінімальною зарплатою (8 647 грн) та фактичною базою з кодом типу нарахувань «13» (гр. 09). У Додатку 4ДФ показують виключно фактично нараховану заробітну плату.

Пояснимо.

Гарантії в оплаті праці

Відповідно до ст. 3-1 Закону про оплату праці, якщо працівник не виконав місячну норму праці у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (відпрацьованого часу). Донараховувати заробітну плату («живі» кошти) до повної мінімальної зарплати не потрібно — оплата здійснюється лише за фактично відпрацьовані дні або години.

Правило сплати мінімального ЄСВ

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ, якщо база нарахування ЄСВ за місяць за основним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП та ставки 22%.

Оскільки трудові відносини тривали повний місяць і працівник мав дохід, роботодавець зобов’язаний донарахувати ЄСВ до рівня мінімального страхового внеску:

• Мінімальна зарплата становить 8 647 грн;
• Мінімальний внесок: ЄСВ = 8 647 × 22% = 1 902,34 грн;
• Якщо фактична зарплата, наприклад, 5 000 грн, то фактичний ЄСВ = 5 000 × 22% = 1 100 грн;
• Сума різниці (додаткова база): 8 647 − 5 000 = 3 647 грн;
• Донарахований ЄСВ на різницю: 3 647 × 22% = 802,34 грн.

Винятком є: доплата ЄСВ до мінімального внеску не проводиться щодо зовнішніх сумісників (ЄСВ нараховується на факт) та працівників з інвалідністю (ставка 8,41% на фактичний дохід).

Відображення в Додатку 1 єдиної звітності

На працівника за звітний місяць формують два окремих рядки:

Рядок із фактичною зарплатою:

• Графа 08 — «1» (основний працівник);
• Графа 10 — звітний місяць та рік (наприклад, «092026»);
• Графа 13 — кількість календарних днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати;
• Графа 14 — загальна кількість календарних днів перебування у трудових відносинах за місяць (наприклад, 30);
• Графи 16 та 17 — фактично нарахована заробітна плата;
• Графа 20 — ЄСВ, нарахований на фактичну заробітну плату (зарплата × 22%).

Рядок із додатковою базою (донарахування до МЗП):

• Графа 08 — «1»;
• Графа 09 — код типу нарахувань «13»;
• Графа 10 — звітний місяць та рік; (наприклад, «092026»);
• Графа 14 — не заповнюється (дні вже відображені в першому рядку);
• Графа 18 — сума різниці між МЗП і фактичним заробітком (8 647 грн − фактична зарплата);
• Графа 20 — сума ЄСВ, нарахована на додаткову базу (різниця × 22%).

Відображення в Додатку 4ДФ єдиної звітності

Відповідно до пп. 164.2.1 ПКУ, об'єктом оподаткування є лише фактично нарахований працівникові дохід:

• У Додатку 4ДФ зазначається лише фактична заробітна плата з ознакою доходу «101»;
• Утримуються та відображаються ПДФО (18%) і військовий збір (5%) із фактичної бази;
• Додаткова база з ЄСВ (різниця) доходом фізособи не є, податками не оподатковується та у 4ДФ взагалі не відображається.

Висновки

• Зарплата виплачується за фактом: працівнику не доплачують гроші до повної мінімальної зарплати, гарантія діє виключно пропорційно до відпрацьованого часу;
• ЄСВ дотягується до мінімуму (для основних працівників): роботодавець самостійно нараховує ЄСВ на суму різниці до МЗП та показує її окремим рядком із КТН «13» у графі 09 Додатка 1;
• У Додатку 4ДФ — лише фактичний дохід: уся додаткова база ЄСВ відображається тільки в Додатку 1, у 4ДФ фіксують реальні виплати за ознакою «101» без жодних коригувань на мінімальну заробітну плату.