Відсутність морської транспортної накладної у 2026 році: податкові ризики та витрати за ПКУ (аудіоверсія)

Ризик невизнання витрат із податку на прибуток

Вимоги до документального підтвердження та ризики відсутності документа

Відповідно до п. 44.1, 44.2 ПКУ та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку на підставі первинних документів. Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається на основі фінансового результату за правилами пп. 134.1.1 ПКУ. Відсутність окремого транспортного документа сама по собі не є безумовною підставою для невизнання витрат, якщо фактичне надання послуг підтверджується іншими належними доказами, але несе суттєві ризики визнання господарської операції перевезення безтоварною (нереальною), виключення понесених витрат зі складу витрат на збут або собівартості та збільшення фінансового результату до оподаткування. Ризики підвищуються, якщо інші документи не дозволяють ідентифікувати вантаж, маршрут, перевізника та факт доставки.

Специфіка морського перевезення

Згідно з ч. 3 ст. 909 ЦКУ, укладення договору перевезення вантажу підтверджується транспортною накладною, коносаментом або іншим документом, передбаченим транспортним законодавством. Водночас ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України допускає оформлення іншого документа, ніж коносамент, на підтвердження прийняття вантажу до перевезення. Таким документом, залежно від умов перевезення, може бути морська накладна (Sea Waybill).

Податок з доходів нерезидента (якщо перевізник — нерезидент)

Оподаткування фрахту та ризик перекваліфікації витрат

Відповідно до пп. 141.4.4 ПКУ, сума фрахту, що виплачується нерезиденту, оподатковується за ставкою 6% у джерела виплати за рахунок такого доходу. Базою оподаткування є базова ставка фрахту. Інший порядок може застосовуватися відповідно до міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування за умови виконання вимог ст. 103 ПКУ. За відсутності підтвердження морського перевезення існує ризик перекваліфікації виплати в інші доходи нерезидента з джерелом походження з України та донарахування податку на репатріацію за ставкою 15% (пп. 141.4.2 ПКУ) разом зі штрафними санкціями.

Відмінність від експедирування

Якщо нерезидент лише організовує перевезення, не здійснюючи його безпосередньо, необхідно окремо визначати характер транспортно-експедиторських послуг. Відповідно до роз'яснення ДПС у ЗІР, компенсація вартості послуг з організації перевезення нерезидентом не оподатковується як фрахт за ставкою 6%, на відміну від безпосереднього перевезення нерезидентом.

Наслідки з ПДВ

Послуги нерезидента

Якщо міжнародне перевезення здійснює перевізник-нерезидент, який не має постійного представництва на митній території України, операція не є об'єктом оподаткування ПДВ в Україні. Такий підхід підтверджено роз'ясненням ДПС у ЗІР. Водночас порядок оподаткування інших послуг, зокрема експедиторських, визначається окремо залежно від їх характеру та місця постачання.

Послуги резидента

Відповідно до пп. 195.1.3 ПКУ, міжнародне перевезення вантажів оподатковується ПДВ за ставкою 0% за умови здійснення перевезення за єдиним міжнародним перевізним документом. Таким документом може бути не лише коносамент, а й інший належний документ, передбачений законодавством (зокрема, вантажна відомість Cargo Manifest, морська накладна відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).

Ризик застосування ставки 20%

Якщо міжнародний характер перевезення не підтверджено належними документами, застосування нульової ставки може бути поставлено під сумнів. Проте ставка 20% не застосовується автоматично через відсутність коносамента. Податкові наслідки залежать від фактичного характеру послуг, місця їх постачання та наявних підтвердних документів.

Позиція ДПС щодо переліку міжнародних перевізних документів викладена в роз'ясненні ЗІР, підкатегорія 101.09.

Документи для підтвердження фактичного надання послуг

За відсутності коносамента підприємству необхідно сформувати сукупність документів, які підтверджують замовлення, виконання та оплату морського перевезення:

• Договірні документи: договір морського перевезення, чартер або договір транспортного експедирування, заявки на перевезення, підтвердження бронювання (Booking Confirmation) із зазначенням маршруту, судна, контейнерів та вантажу;
• Розрахункові та комерційні документи: акт наданих послуг із деталізацією перевезення, інвойс із зазначенням маршруту, вантажу та вартості фрахту, банківські документи, що підтверджують оплату послуг;
• Митні та товаросупровідні документи: експортна митна декларація з відомостями про вантаж і транспортні засоби, комерційний інвойс на товар, пакувальний лист (Packing List), специфікації, документи, що підтверджують проходження митних процедур та вивезення товару;
• Портові та судноплавні документи: морська накладна (Sea Waybill), якщо її оформлено замість коносамента, вантажний маніфест (Cargo Manifest), штурманська розписка (Mate's Receipt), доручення на навантаження (Shipping Order), портові документи, складські квитанції терміналів, акти перевалки та підтвердження завантаження вантажу на судно;
• Підтвердження доставки вантажу: документи покупця про отримання товару, повідомлення судноплавної лінії про прибуття та видачу вантажу, акти приймання-передачі або інші документи, що підтверджують завершення перевезення.
• Наведені документи мають узгоджуватися між собою щодо найменування вантажу, кількості, маршруту, дат, контейнерів та сторін господарської операції.

Висновки

• Відсутність коносамента не є безумовною підставою для невизнання витрат на морський фрахт, якщо фактичне перевезення підтверджується іншими належними документами. Водночас наявність лише акта наданих послуг та платіжних документів без підтвердження фактичного переміщення вантажу створює підвищені податкові ризики;
• За наявності належних первинних і супровідних документів відсутність коносамента сама по собі не повинна призводити до невизнання витрат для цілей податку на прибуток. Основним критерієм є реальність господарської операції, її документальне підтвердження та зв'язок із діяльністю підприємства;
• Водночас для застосування нульової ставки ПДВ до міжнародного перевезення необхідно окремо підтвердити виконання вимог пп. 195.1.3 ПКУ.