Оформлення CMR при мультимодальних перевезеннях

Однозначної відповіді на це питання немає. Давайте поміркуємо.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1887-IX "Про мультимодальні перевезення" мультимодальне перевезення – перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі договору мультимодального перевезення, що здійснюється за документоммультимодального перевезення.

Документ мультимодального перевезення вантажів –перевізний документ (транспортна накладна, коносамент тощо), що підтверджує укладення договору мультимодального перевезення та прийняття вантажу під свою відповідальність оператором мультимодального перевезення від замовника, який оформлюється оператором мультимодального перевезення та за яким здійснюється перевезення вантажу.

Єдиний перевізний документ – документ мультимодального перевезення вантажів встановленої форми, за яким може здійснюватися мультимодальне перевезення вантажу на всьому маршруті мультимодального перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 1887-IX форма єдиного перевізного документа затверджується КМУ.

Але до сьогодні такого документа не затверджено.

Тому можемо міркувати таким чином, що за буквального розуміння виконати норми Закону № 1887-IX поки що неможливо. За буквального розуміння немає підстав вважати перевезення мультимодальним, адже відсутній єдиний перевізний документ, затверджений КМУ. А без оформлення такого документа перевезення не є мультимодальним.

Разом з тим про єдиний міжнародний перевізний документ сказано в п. «а» пп. 195.1.3 ПКУ (при міжнародних перевезеннях пасажирів, вантажу, що підтверджено єдиним міжнародним перевізним документом, застосовується ставка ПДВ 0%). Про єдиний транспортний документ сказано в ст. 9 Закону № 1955-IV"Про транспортно-експедиторську діяльність".

В цьому останньому Законі зазначено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
• міжнародна автомобільна накладна (CMR);
• накладна СМГС (накладна УМВС);
• коносамент (Bill of Lading);
• накладна ЦІМ (CIM);
• вантажна відомість (Cargo Manifest);
• інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Тобто, якщо між пунктом відправлення і пунктом призначення перевозять одним видом транспорту, то застосовується один перевізний документ для відповідного транспорту. А якщо перевозять кількома видами транспорту, то перевезення різними видами транспорту оформляють окремими документами для такого виду транспорту. 

Наприклад, якщо спершу перевозять залізницею, а потім автомобільним транспортом, то оформляють комплектом документів, який складається з:

1. накладної СМГС (накладної УМВС);
2. міжнародної автомобільної накладної (CMR).

Причому в УПК № 610 зазначено, що законодавством не передбачено оформлення міжнародного перевезення різними документами, в залежності від відрізка маршруту.

Зауважмо: різні документи оформляються залежно від виду транспорту, а не залежно від виду маршруту!

На наш погляд, з наведеного випливає, що в розглядуваній ситуації перевезення є міжнародним і на відрізку шляху від перевантаження із залізничного вагону у автомобіль і перевезення автомобілем до пункту вивантаження в Житомирі має оформлятися міжнародною автомобільною накладною (CMR).

Але дивимося далі.

Щодо ТТН, то її форма затверджена Правилам № 363. У преамбулі до цих Правил зазначено, що вони не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Разом з тим згідно із ст. 1 Закону "Про автомобільний транспорт" міжнародні перевезення пасажирів і вантажів –перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, від 19.05.1956 р., яка встановлює особливості застосування CMR, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

З урахуванням цих норм Закону і Конвенції, трактувати розглядувану ситуації можна таким чином, що якщо відрізок шляху автомобільного перевезення припадає виключно на територію України, оформляти його слід ТТН, а не CMR. 

Як бачимо, норми чинного законодавства дещо суперечливі і не дають можливості однозначно визначити, яким документом оформляти перевезення в розглядуваній ситуації.

Але в Україні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, є Мінінфраструктури (див. ч. 2 ст. 5 Закону № 1887-IX, п. 1 Положення № 460 від 30.06.2015 р.). Тому для уникнення непорозумінь може бути доречним звернутися до Мінінфраструктури за консультацією щодо цього питання.