Питання документального підтвердження господарських операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності набуває особливої актуальності, коли йдеться про експорт послуг, а не товарів. На відміну від постачання товарів, де оформлення супроводжується митними деклараціями та товарно-транспортними документами, послуги часто структуруються значно простіше — і законодавство це прямо допускає.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», для експорту послуг (за винятком транспортних) зовнішньоекономічний договір може укладатися не лише у формі класичного двостороннього контракту, а й шляхом прийняття публічної пропозиції (оферти), обміну електронними повідомленнями або, що особливо важливо, шляхом виставлення рахунка-інвойсу — в тому числі в електронній формі. Це означає, що сам факт виставлення та оплати інвойсу вже може розглядатися як форма укладення зовнішньоекономічної угоди.
Однак для цілей бухгалтерського обліку недостатньо самого факту існування такого документа — інвойс має відповідати вимогам до первинного документа, встановленим ст. 9 Закону №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тобто документ повинен містити всі обов'язкові реквізити (назву, дату складання, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади й підписи осіб, відповідальних за здійснення операції) та дозволяти чітко ідентифікувати, які саме роботи чи послуги були виконані.
Якщо оплачений рахунок-фактура відповідає цим критеріям і містить всю необхідну інформацію для ідентифікації наданих послуг, він визнається повноцінним первинним документом і є самостійною підставою для відображення операції в бухобліку. Практика зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг це підтверджує: якщо в інвойсі присутні всі обов'язкові реквізити та кошти фактично надійшли на рахунок, цей документ сам по собі підтверджує одночасно і факт домовленості сторін, і факт виконання послуги, і відсутність взаємних претензій. Окремого підписаного контракту в такому разі закон не вимагає.
Водночас важливо пам'ятати про мовні вимоги до первинних документів. Згідно з пунктом 1.4 Положення №88, усі первинні документи мають складатися українською мовою. Якщо документ, зокрема інвойс від нерезидента, складений іноземною мовою, він повинен супроводжуватися впорядкованим автентичним перекладом українською.
При цьому нотаріальне засвідчення такого перекладу законодавство не вимагає — достатньо, щоб переклад виконав кваліфікований перекладач або уповноважена посадова особа підприємства (наприклад, штатний бухгалтер), і засвідчив його власним підписом. Якщо ж первинний документ від початку складений паралельно двома мовами (наприклад, українською та англійською в сусідніх колонках), окремого перекладу взагалі не потрібно.
Висновки
- Для експорту послуг (крім транспортних) закон дозволяє укладати зовнішньоекономічну угоду шляхом виставлення інвойсу, тому окремий підписаний договір не є обов'язковою умовою для оформлення операції;
- Оплачений рахунок-фактура визнається повноцінним первинним документом за умови наявності всіх обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону про бухоблік, та можливості ідентифікувати зміст наданих послуг;
- Інвойс, складений іноземною мовою, підлягає обов'язковому автентичному перекладу українською мовою без нотаріального засвідчення, а за наявності двомовного оригіналу окремий переклад не потрібен.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до повного тексту цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Ще не передплатник, проте теж хочете скористатись такою можливістю?
Оформіть пакет «Мій асистент» усього за 199 грн/міс або спробуйте безкоштовну передплату на 14 днів прямо зараз
