Облік придбання та продажу права вимоги

ПДВ

Відповідно до пп. 196.1.5 ПКУ не є об’єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Таким чином, операції з продажу прав вимоги, на наш погляд, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Бухгалтерський облік

Первісне визнання

В розглядуваній ситуації, на наш погляд, придбані та в подальшому продані права вимоги слід обліковувати як фінансові інвестиції, згідно з нормами НП(С)БО 12.

Відповідно до пп. 4 НП(С)БО 12 фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Тож якщо фінансові інвестиції придбані за 9 000 000 грн, саме за такою вартістю вони оприбутковуються на балансі. Якщо фінансові інвестиції поточні (строк погашення не більше 12 місяців з дати балансу), вони оприбутковуються на субрахунку 352:

• Дт 352 Кт 685 – 9 000 000 грн (оприбутковане придбане право вимоги);
• Дт 685 Кт 311 – 9 000 000 грн (оплата продавцеві).

 Якщо підприємство понесло ще витрати, пов’язані з придбанням права вимоги, вони збільшують первісну вартість фінінвестиції.

Облік на дату балансу

Відповідно до п. 8 НП(С)БО 12 фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю. Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Разом з тим відповідно до пп. 9 НП(С)БО 12 фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

Тобто, якщо підприємство придбало права вимоги з метою їх подальшого продажу, а не пред’явлення дебіторам до погашення, у разі, якщо термін погашення ще має настати у майбутньому, то на дату балансу права вимоги обліковуються за справедливою вартістю. Тобто, за вартістю, за якою їх можна продати. Але в розглядуваній ситуації, на наш погляд, справедливу вартість достовірно визначити неможливо, тому що відсутній активний (біржовий) ринок прав вимоги, на якому можна достовірно встановити таку ціну. Тому, на наш погляд, в розглядуваній ситуації права вимоги слід обліковувати за собівартістю. Тобто, за вартістю, за якою права вимоги оприбуткували.

Якщо ж права вимоги придбали з метою подальшого пред’явлення дебіторам до оплати, за умови, що строк оплати настане в майбутньому, такі права вимоги слід обліковувати на дату балансу згідно з пп. 10 НП(С)БО 12 - за   амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. В такому разі слід амортизувати дисконт від придбаних прав вимоги, який складає 31 000 000 грн. (40 000 000 – 9 000 000). І суму такої амортизації слід включати до складу доходу на кожну дату балансу. Особливості обліку в цій ситуації ми розглядали тут. Такий варіант тут не розглядаємо.

Продаж прав вимоги

Дохід від продажу відображається на субрахунку 741, а собівартість прав вимоги на субрахунку 971.

Таким чином, за умовами запитання продаж відображається проводками:

• Дт 377 Кт 741 – 10 000 000 грн (продана частина права вимоги);
• Дт 971 Кт 352 – 9 500 000 грн (собівартість проданого права вимоги);
• Дт 311 Кт 377 – 10 000 000 грн (отримана оплата від покупця).

Податок на прибуток

Дохід від продажу права вимоги збільшує, а собівартість права вимоги зменшує фінрезультат до оподаткування, який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ).

Причому податкових різниць в розглядуваній ситуації ПКУ не встановлює.