Чи дисконтувати заборгованість, яка щорічно подовжується?

Яка заборгованість підлягає дисконтуванню?

Відповідно до п. 9 НП(С)БО 11 довгострокові зобов'язання відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства (п. 4 НП(С)БО 11).

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення (п. 11 НП(С)БО 11).

Тобто, дисконтують тільки довгострокову заборгованість.

Чи є заборгованість в даній ситуації довгостроковою?

Дивимося норми п. 4 НП(С)БО 11:

• поточні зобов'язання - зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу;
• довгострокові зобов'язання - всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Тож якщо починаючи з дати балансу строк позики більше 12 місяців, така позика є довгостроковою, в іншому випадку вона короткострокова.

Детально про те, як визначати, чи є зобов’язання довгостроковим, можна почитати тут.

Наприклад, уклали договір позики у листопаді 2019 року з терміном погашення у листопаді 2020 року.

З дати балансу, 31.12.2019 року до погашення цієї позики менше 12 місяців, зокрема, 11 місяців. Тому на дату балансу 31.12.2019 р. заборгованість є поточною.

Нехай в листопаді 2020 року позика не була погашена і згідно додаткової угоди строк її погашення подовжено до листопада 2021 року. З дати балансу, 31.12.2020 року до погашення цієї позики знову менше 12 місяців. Тому і на дату балансу 31.12.2020 року заборгованість знову є поточною. І так кожного року подовжується строк позики і на кожну дату балансу заборгованість є поточною, а не довгостроковою.

Податкова служба може бути іншої думки

Наприклад, дивимося Постанову третього апеляційного адмінсуду від 24.09.2020 р. у справі № 160/6107/19.

Суд розглядав ситуацію, подібну до нашої. Підприємство кожного року подовжувало строк дії договору поворотної фіндопомоги і не дисконтувало заборгованість, оскільки на кожну дату балансу така заборгованість була поточною.

Але податкова служба з цим не погодилася, оскільки «…вказані зобов`язання є довгостроковими через пролонгацію кожного року строків їх повернення на підставі додаткових угод до договорів про надання фінансової допомоги…».

Під час перевірки податкова служба провела дисконтування, взявши увесь строк договору, з урахуванням пролонгації, і збільшила дохід на суму дисконту в період отримання позики, донарахувала податок, штрафи.

Підприємство не погодилося з таким донарахуванням, подало до суду. В підсумку суд став на сторону податкової служби. Тобто, суд визнав, що в даній ситуації, що договір по суті був довгостроковий, а отже, заборгованість підлягала дисконтуванню.

Ми з таким рішенням суду не погоджуємося. Тому що в період укладення договору заборгованість за договором була поточною, тож підстав для дисконтування не було. І далі внаслідок пролонгації ще на один рік на момент такої пролонгації заборгованість була поточною, тож і не потрібно було дисконтувати.

Причому в момент укладення договору, оскільки він був укладений на один рік, навіть технічно неможливо було провести дисконтування, адже на той момент не було відомо, який загальний строк договору буде після всіх його майбутніх пролонгацій. Причому бухгалтерське законодавство не передбачає змінювати правила обліку заборгованості внаслідок внесення змін до умов договору.

Але оскільки маємо судовий прецедент, підприємству потрібно бути готовим до такого розвитку подій та бути готовим відстоювати власну правоту.

Наостанок нагадаємо, що одним з принципів бухобліку є превалювання сутності над формою, коли операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми – ст. 4 Закону про бухоблік. Тому якщо вже на дату укладання або першої пролонгації договору сторони точно знають, що протягом року з дати балансу кредитор не вимагатиме погашення заборгованості, то таку заборгованість слід вважати довгостроковою, а в договорі потрібно прописати реальний термін погашення заборгованості, при настанні якого кредитор дійсно вимагатиме погашення заборгованості, і якщо вона не буде тоді погашена, вона буде вважатися простроченою.