Особливості обліку відстрочених податкових активів (ВПА) і податкових зобов’язань (ВПЗ) здійснюється згідно з нормами НП(С)БО 17 на рахунках бухгалтерського обліку, відповідно, 17 і 54.
Відповідно до п. 3 НП(С)БО 17 відстрочений податковий актив - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок:
- тимчасової податкової різниці, що підлягає вирахуванню;
- перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;
- перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.
Відповідно до норм Інструкції №291 за дебетом рахунку 17 «Відстрочені податкові активи» відображається сума перевищення податку на прибуток, що підлягає сплаті в поточному звітному періоді, над витратами, пов'язаними з нарахуванням податку на прибуток у поточному звітному періоді, за кредитом - зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов'язаних з нарахуванням податків на прибуток у поточному звітному періоді.
Про особливості обліку ВПА і ВПЗ ми писали тут, тут, тут, тут.
Відповідно до п. 8 НП(С)БО 17 відстрочений податковий актив визнається у разі виникнення тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо очікується отримання податкового прибутку, з яким пов'язані ці тимчасові податкові різниці.
Підприємство переглядає на дату балансу невизнані відстрочені податкові активи щодо відповідності їх критеріям визнання, наведеним у п. 8 цього НП(С)БО (п. 10 НП(С)БО 17).
Тобто, підприємство зобов’язане на дату балансу перевіряти залишок на рахунку 17 і з’ясовувати, чи відповідає він критеріям визнання – наявності тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню.
Таку перевірку можна здійснювати під час інвентаризації розрахунків перед складанням річної фінансової звітності – інвентаризаційною комісією, призначеною керівником підприємства.
Отже, інвентаризаційна комісія може встановити, що тривалий час на рахунку 17 існує дебіторська заборгованість, походження та зміст якої встановити неможливо. Адже не збереглися документи, які встановлюють, яким чином виникла ця заборгованість.
В такому разі заборгованість не відповідає критеріям визнання ВПА, встановленим п. 8 НП(С)БО 17. А тому відповідно до п. 10 НП(С)БО 17 така заборгованість підлягає списанню.
Свій висновок комісія записує до протоколу засідання інвентаризаційної комісії, який затверджується керівником підприємства. На підставі такого протоколу роблять бухгалтерські проводки із списання.
Списувати таку заборгованість потрібно в порядку виправлення помилок, згідно з п. 4 НП(С)БО 6, оскільки фактично така заборгованість відноситься до минулих періодів і мала бути списана в минулих періодах. Але помилково списана не була.
Таким чином, списання відображають проводкою: Дт 44 Кт 17.
У балансі за рік, в якому буде списання, на суму списання потрібно зменшити як дебіторську заборгованість, так і прибуток на початок року. Причому уточнювати фінзвітність минулих років в будь-якому разі не потрібно, адже немає інформації, в якому саме році мала бути списана така заборгованість.
На податковий облік податку на прибуток списання цієї заборгованості не вплине.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 122 грн/міс
Передплатити