Облік та оподаткування передплати онлайн-ресурсів

Перш за все слід визначити природу цих платежів за музику та зображення. Для цього слід проаналізувати конкретні умови передплати на онлайн-ресурси, які використовує підприємство. Як правило, такі ресурси пропонують декілька варіантів передплати на різних умовах. Зокрема, пропонується така концепція, коли користувач не повинен платити роялті за повторне використання зображень та аудіо. Покупець не володіє авторським правом на зображення/аудіо, але придбав права на їх використання законним шляхом без додаткових витрат або будь-яких перешкод з боку продавця. Ці зображення/аудіо не можуть бути перепродані або передані кому-небудь, але існує ряд вигод, зокрема низька ціна і зручність. Отже, робимо висновок, що зазвичай це не роялті, а плата за послуги онлайн-ресурсу, який сам вже сплачує роялті авторам. Проте у кожному окремому випадку слід проаналізувати фактичні умови, на яких підприємство користується послугами онлайн-ресурсів. Надалі розповімо про загальні моменти, на які слід звернути увагу.

Оплата корпоративною карткою за послуги іноземних онлайн-ресурсів

Про те, що раніше в Україні розрахунки з корпоративних карток у сфері ЗЕД були заборонені, ми писали тут.   На даний момент Інструкція №492 має іншу редакцію, затверджену постановою НБУ від 01.04.2019 р. №56.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за операціями, наведеними в ч. 2 ст. 5 Закону «Про валюту і валютні операції». Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в гривні та в іноземній валюті. Порядок проведення розрахунків за валютними операціями встановлено в розд. IV Положення №2.

Згідно з п. 15 розд. V Положення №705, переказ між еквайрами і суб'єктами господарювання за операціями з використанням електронних платіжних засобів, здійснених резидентами і нерезидентами на території України, у т. ч. через мережу Інтернет, здійснюється виключно в гривнях.

Під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням електронного платіжного засобу за умови доставки його користувачу (абз. 5 п. 3 розд. VII Положення №705).

Нормами п. 4 розд. VII Положення №705 передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань користувачу.

НБУ надав роз’яснення, у якому повідомляє: суб’єкти господарювання - резиденти можуть розраховуватись з нерезидентами за допомогою корпоративних карток, але лише у межах незначного розміру – до 150000 грн.  Ми коментували це роз’яснення тут.

Документальне оформлення та статус електронного листа від онлайн-ресурсу

У ч. 2 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» зазначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Абзацами 1 та 2 ст. 8 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Мінекономіки в листі від 25.05.2017 р. №2402-05/17433-02 повідомляє, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів з обов'язковим погодженням предмету, ціни та строку дії договору, самостійно без обмежень здійснювати господарську діяльність, яку не заборонено законом, на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Порядок укладення електронного договору викладено в ст. 11 Закону №675. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чеку, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар (ч. 11 ст. 11 Закону №675).

Про те, що законодавством України не встановлено обов’язку укладати зовнішньоекономічний договір в письмовій формі при наданні суб’єктам господарювання - резидентом послуг нерезидентам через мережу Інтернет, ДФС повідомляє в "ЗІР" (категорія 112.04, питання «Чи обов’язково укладати зовнішньоекономічний договір в письмовій формі при наданні СГ-резидентом послуг нерезидентам через мережу Інтернет?»).

При цьому передбачено укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або у разі експорту послуг (крім транспортних) (в т. ч. через мережу Інтернет) – шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема, шляхом виставлення рахунку (інвойсу), у т. ч. в електронному вигляді, за надані послуги.

Отже, документ, надісланий онлайн-ресурсом у вигляді електронного листа з сумами у валюті, є достатнім первинним документом для підтвердження послуг онлайн-ресурсу.

ПДВ

Згідно з пп. «б» п. 185.1 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. Місцем постачання послуг, зазначених у пп. 186.3 ПКУ, вважається місце, у якому їх отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. Для того, щоб визначити, чи належать послуги онлайн-ресурсу до таких послуг, слід вивчити умови договору між користувачем та онлайн-ресурсом. Зокрема, потрібно з’ясувати, чи підпадають вони під пп. «а» п. 186.3 ПКУ.

Якщо так, то такі послуги будуть оподатковуватись ПДВ, оскільки вони будуть надані на митній території України. Пунктом 208.2 ПКУ передбачено, що отримувач послуг, які постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує ПДВ за основною ставкою (20%) на базу оподаткування, визначену згідно з пп. 190.1 ПКУ.

Тобто для послуг, що постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства, за валютним (обмінним) курсом Нацбанку на дату виникнення податкових зобов'язань. При цьому отримувач послуг – платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 201 ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН. Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника ПДВ, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період (пп. 208.3 ПКУ).

Якщо ж послуги онлайн-ресурсу не належать до таких, що передбачені п. 186.3 ПКУ (на нашу думку, передплата на онлайн-ресурс без сплати роялті не належить до таких послуг), то вони оподатковуються з урахуванням п. 186.4 ПКУ - місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, а в даному випадку це територія іншої держави. В цьому випадку надані послуги не будуть об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки надані за межами митної території України. Податкова накладна не складається і ПДВ не нараховується.

Податок на прибуток

Доходи нерезидентів, що надходять з України, оподатковуються з урахуванням п. 141.4 ПКУ. Якщо платежі на користь онлайн-ресурсів не є роялті, то вони є платою за послуги онлайн-ресурсу – передплата на цей ресурс. В цьому випадку враховуємо норму пп. «к» пп. 141.4.1 ПКУ, який робить виключення для доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента. Отже, податок на доходи нерезидентів не справляється.

Бухоблік

Оскільки плата за користування онлайн-ресурсами не є придбанням нематеріальних активів, то витрати на таку оплату включаються до статей витрат підприємства залежно від напрямку діяльності, у якій використані отримані зображення та музика, та умов договору щодо передплати (зокрема, від того, на який період зроблено платіж). В даному випадку це будуть витрати на створення реклами тощо.

***

УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!