Облік та відображення у формі №1ДФ одноразової допомоги

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ПДФО не включаються доходи у вигляді одноразової державної допомоги, які виплачуються (надаються) роботодавцем (пп. 165.1.1 ПКУ) та звільняється від оподаткування військовим збором з цієї допомоги (абз. 1.пп. 1.7 п. 16-1 підрозділ 10 розділ ХХ ПКУ). 

У формі №1ДФ така допомога, хоча вона і не оподатковується, зазначається в обох розділах за ознакою доходу 128 «Соціальні виплати з відповідних бюджетів».

Тобто, отриману від Фонду суму допомоги, роботодавець  відображає у графаз 3а та 3 форми №1ДФ за ознакою доходу «128» у тому кварталі, в якому місяць отримання та виплати допомоги працівникам  припадає саме на такий квартал.

Щодо ЄСВ, то згідно з п. 3.2 розділу ІІІ Інструкції №5 така допомога прирівнюється до допомоги по частковому безробіттю та відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Тобто, сума допомоги по частковому безробіттю, яка перераховується роботодавцям–підприємствам Фондом на випадок безробіття для виплати застрахованим особам, не включається до бази нарахування ЄСВ, відповідно у Звіті з ЄСВ не відображається.

Виплата допомоги відображається в бухобліку на підставі первинного документу про виплату, проведенням: Дт 663 Кт 311. Нарахування відображається проведенням:  Дт 378 Кт 663 (а по факту надходження коштів – Дт 311 Кт 378).

Закон №1071 передбачає надання одноразової матеріальної допомоги підприємствам для виплат найманим працівникам, щоб не скорочувати їх під час дії карантину. Ця норма стосується підприємств, які (на час набуття чинності законом) вимушено скоротили або можуть скоротити тривалість робочого часу працівників, у тому числі через простій після впровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби

Тому, якщо керівником підприємства прийнято рішення про впровадження простою та видано відповідний наказ, з яким ознайомлено під підпис ту частину працівників, яких стосується простій, то відповідно до ст. 113 КЗпП роботодавець оплачує не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) установленої працівнику.

А якщо керівником підприємства прийнято рішення, наприклад, про ведення діяльності в режимі неповного робочого часу або якщо деякі працівники перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину чи у щорічній оплачувальній відусці, то і оплата працівників буде проводитися відповідно до прийнятого рішення, поданих заяв та умов праці.