Чи можна встановлювати ціни на готову продукцію шляхом встановлення націнки?

Як ми зазначали у цій  консультації, виробнича собівартість готових страв формується з таких витрат:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Крім цього, за рахунок виручки від продажу готової продукції госпрозрахункове підприємство повинно відшкодувати свої адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Покажемо в таблиці фрагмент Звіту про фінрезультати (форма 2 фінансової звітності) в частині операційної діяльності, з умовними сумами для прикладу.

Припустимо, що ТОВ займається тільки продажем готових страв, і всі суми у таблиці відносяться лише до діяльності з виготовлення та продажу цієї продукції.

ТОВ робить націнку на готові страви таким чином, щоб ця націнка покривала всі операційні витрати (950 + 325 + 125 = 1400 грн) і давала операційний прибуток 30% від виручки, тобто 3000 грн.

Все це покривається за рахунок валового прибутку:  4400 грн (валовий прибуток)  – 1400 грн (операційні витрати) = 3000 грн (операційний прибуток).

Для цього потрібно виробничу собівартість 5600 грн націнити  таким чином, щоб виручити від продажу 10000 грн, і розрахунок буде таким: 4400 грн (валовий прибуток) / 5600 грн (собівартість) = 78,6% націнки від виробничої собівартості.

Перевіряємо наш розрахунок: 5600 грн + 78,6%*5600 грн = 10000 грн (округлено). Отже, виручки в сумі 10000 грн вистачить для того, щоб покрити і виробничу собівартість страв, і операційні витрати, а також отримати запланований прибуток 30% (рівень рентабельності).

Таким чином, з метою дотримання норм ПКУ в частині оподаткування прибутку важливо, щоб був правильно організований виробничий облік витрат на виробництво готових страв на рахунках 23, 91 та 26. Про це ми писали у цій консультації.

Далі, націнка на готові страви повинна як мінімум компенсувати операційні витрати звітного періоду – адміністративні, збутові та інші операційні витрати, а також націнка може забезпечувати  певний операційний прибуток (проте це не обов’язково, на розсуд самого підприємства).

Для цілей оподаткування ПДВ важливо, щоб продажна ціна готових страв була не нижче звичайних цін на такі страви (див. другий абзац пп. 188.1 ПКУ). Тож при встановленні націнки слід врахувати звичайну ціну таких страв, за якою вони зазвичай продаються на вільному ринку (в інших кафе, столових тощо). Взагалі, якщо є труднощі з визначенням звичайної ціни страв (немає ринку аналогічних страв), то як додатковий аргумент можна використовувати те, що ціна продажу страв буде принаймні вище їх виробничої собівартості. На нашу думку,  питань у податківців не повинно бути.

Щодо документального оформлення, то планову націнку можна обґрунтувати плановою калькуляцією страв, плановим розрахунком операційних витрат, що припадають саме на діяльність з виготовлення страв (при цьому лише у частині тих обсягів продукції, що продається іншому садку), а також виходячи з планового рівня рентабельності продажу готових страв (цей показник береться на розсуд підприємства, він може бути і нульовим, якщо підприємство не має на меті  отримувати прибуток від такого продажу).

Планова калькуляція та розрахунок націнки затверджуються наказом керівника підприємства.