Собівартість готової продукції визначається за правилами, встановленими П(С)БО 16.
Зокрема, відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:
- виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;
- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;
- наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
- прямі матеріальні витрати;
- прямі витрати на оплату праці;
- інші прямі витрати;
- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. У виробництві готових страв, як правило, супутньої продукції не виникає.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) самостійно установлюються підприємством. Це варто прописати у наказі про облікову політику.
Отже, підприємство повинно самостійно визначити, які витрати воно несе для приготування страв, зокрема:
- прямі матеріальні витрати - сировина, витратні матеріали, засоби для прибирання, миючі засоби, МШП, МНМА (посуд, спецодяг) тощо;
- прямі витрати на оплату праці працівників кухні;
- інші прямі витрати – амортизація ОЗ, що знаходяться на кухні та використовуються для приготування страв, нарахування ЄСВ на заробітну плату працівників кухні тощо.
- загальновиробничі витрати – сюди потрапить розподіл вартості комунальних послуг, які споживає дитячий садок, у тій частині, що припадає на кухню, частина інших витрат садка – зокрема, витрати на охорону (адже приміщення кухні теж охороняється у складі дитячого садка в цілому), витрати на оренду, що припадає на приміщення кухні тощо.
Точний склад статей витрат може визначити лише саме підприємство. Нагадуємо, що цей перелік є складовою частиною облікової політики підприємства.
У кінці місяця всі витрати, накопичені на рахунку 23, діляться на кількість виготовлених порцій кожної страви. Щоб визначити собівартість порцій в розрізі різних страв, потрібно вести облік витрат на кожну страву окремо. Особливо це стосується сировини, яку можна прямо списати на певну страву, решта виробничих витрат розподіляється на весь асортимент страв. Наприклад, вартість картоплі списується лише на ті страви, де вона використовується в залежності від кількості цієї сировини на кожну страву, а вартість миючих засобів, що витрачені на кухні за місяць, можна розподілити на кількість порцій незалежно від виду страви, і так далі.
Одночасно готові страви оприбутковуються на рахунку 26 з кредита рахунку 23 за їх фактичною собівартістю.
Більш докладно про визначення собівартості та документальне оформлення читайте тут.
Загалом тема виробничого обліку та визначення собівартості досить велика та її неможливо повністю розкрити в одній консультації.
Насамкінець зауважимо, що коригувань фінансового результату з метою оподаткування податком на прибуток норми ПКУ не містять, тож головною задачею виробничого обліку є дотримання норм П(С)БО 16.
Також рекомендуємо ознайомитися з Методрекомендаціями №373. Хоча вони призначені для промисловості, але там можна знайти багато корисної інформації.
Найкращі консультації – тепер у Telegram та Viber!
Читайте відповіді «Дебету-Кредиту» на найцікавіші та найактуальніші запитання у популярних месенджерах!
Доступ до цієї консультації можливий лише для передплатників «Дебету-Кредиту». Якщо ви передплатник, будь ласка, авторизуйтесь.
Або оформіть передплату, вартість пакету «Мій асистент» становить лише 139 грн/міс
Передплатити