Облік витрат за мировою угодою: момент визнання 3% річних та інфляційних втрат

Витрати на суму 3% річних та інфляційних втрат, визначені мировою угодою, слід визнати у складі інших операційних витрат у повному обсязі на дату затвердження мирової угоди, а не частинами відповідно до графіка погашення. Це випливає з ключового принципу бухгалтерського обліку – принципу нарахування.

Обґрунтування позиції

Принцип нарахування та визнання зобов'язань

Основним нормативним актом, що регулює визнання витрат, є НП(С)БО 16. Відповідно до пп. 7 НП(С)БО 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, або, якщо їх неможливо прямо пов'язати з доходом, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. 

Мирова угода, затверджена судом, є юридичним фактом, що підтверджує та фіксує зобов'язання боржника сплатити кредитору визначену суму, включаючи 3% річних та інфляційні втрати. На дату підписання такої угоди у підприємства виникає зобов'язання, яке відповідає критеріям визнання, встановленим у НП(С)БО 11 «Зобов’язання»:

• його оцінка може бути достовірно визначена;
• існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Таким чином, на дату затвердження мирової угоди підприємство має відобразити в обліку всю суму визнаного боргу, включаючи 3% річних та інфляційні втрати, як зобов'язання. Одночасно з визнанням зобов'язання визнаються і витрати (п. 6 НП(С)БО 16). 

Відображення в бухгалтерському обліку

Суми визнаних за мировою угодою 3% річних та інфляційних втрат слід класифікувати як інші операційні витрати та відображати на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки». На дату затвердження мирової угоди робиться бухгалтерський запис:

• Дт 948 Кт 685 — на повну суму нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Подальші щомісячні платежі згідно з графіком, встановленим мировою угодою, будуть відображатися як погашення цього раніше визнаного зобов'язання, а не як нові витрати періоду:

• Дт 685 Кт 311 — на суму щомісячного платежу.

Аналогічний підхід застосовується і для кредитора, який визнає дохід від отриманих штрафних санкцій та інших компенсацій на дату набрання чинності рішенням суду або підписання мирової угоди, а не в міру отримання коштів. Це підтверджує симетричність відображення операції в обох сторін.

Висновки: Витрати, що виникають на підставі мирової угоди (3% річних, інфляційні втрати), повинні бути визнані в бухобліку боржника в повному обсязі в тому звітному періоді, в якому таку угоду було укладено та затверджено (в даному випадку — у червні 2025 року). Графік погашення заборгованості, передбачений мировою угодою, впливає лише на порядок та строки розрахунків (рух грошових коштів), але не на момент визнання витрат.